Так чекали онука, що аж вирішили повністю ігн0рувати його появу.

Моя мама трішки специфічна людина. В неї є своє правила і вона щиро вірить в те, що всі повинні їм слідувати. Батько якийсь час намагався боротись, протистояти та бути головою в сім’ї, але мама швидко прогнула його під себе. Що вже говорити про нас з сестрою, ми й слова зайвого сказати не могли.

Хоч скоріш у мами таке ставлення було лише до чоловіків, бо до моєї сестри Марини було поблажливіше ставлення. Можливо тому, що мама завжди хотіла доньку, а можливо й тому, що Марина молодша. Відповідь на це своє питання я так і не дізнався.

Так і пройшло наш дитинство, тоді ми виросли, здобули освіту та створювали власні сім’ї. Батьки залишились самі, а ми час від часу навідували їх. А незабаром з дружиною повідомили їм, що ті стануть бабусею і дідусем. Сестра на той час вже була вагітна й от-от мала народити.

А батьки все раділи, що у них появиться одразу два онуки. Уявляли, як гратимуться з ними та проводитимуть час. Але плани та реальність не збігалися. Ні, з появою першого онука від Марини, вони й справді багато часу йому приділяли – купляли подарунки та забавляли. А от коли прийшов час народжувати моїй дружині, всі кудись поділися.

Навіть в пологовий на виписку не приїхали. Мама лиш подзвонила, привітала і повідомила про якісь надважливі справи, через яких їх не буде. Обіцяла на днях заглянути до онука і кинула слухавку. Проте, ні на наступний день, ні через тиждень батьки не з’явились.

Тому ми вирішили самі до них заглянути, але там їх не застали. Згодом виявилось, що в цей час батьки гуляли в парку з Мариною та її сином. Звісно, стало обідно, що до нас заглянути у них немає часу, а для сестри та її сім’ї завжди час є.

Вирішив поговорити з мамою про це, бо якщо вони так сильно не хочуть навіть познайомитись з власним онуком, то навіщо я буду постійно це нав’язувати? Тоді мама сказала, що наш син все одно ще нічого не розуміє, тому нема чого поспішати.

Під час цієї розмови я зробив для себе важливі висновки й пообіцяв ніколи та не вчиняти зі своїми дітьми. Ну хіба ж можна так по різному ставитись до своїх дітей та онуків?

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Так чекали онука, що аж вирішили повністю ігн0рувати його появу.