«Тато почав забувати свої ім’я і де він живе». – стурбовано почав розмову чоловік

Ігор Петрович, батько мого чоловіка, вже п’ять років як вдівець і з того часу живе сам. Його однокімнатна квартира розташована за декілька будинків від нас, тому ми частенько навідуємося до нього, приносимо смачної їжі, я перу йому одяг, прибираю – одним словом дбаємо як можемо.

Чоловік він ще не старий, всього 69, але ми почали помічати за ним дивну поведінку – він плутає слова, забуває імена і важливі дати. Можна все списати на вік, але свекор ніколи не скаржився на пам’ять – він все життя пропрацював інженером на заводі та на пенсію вийшов тільки нещодавно. І то не по стану здоров’я, а просто його «попросили» дати місце молодим.

Ми вже почали переживати за тата, але він вперто не погоджувався піти до лікарів на обстеження. І це тривало понад рік, поки не трапилась ця неприємна ситуація.

Нам зателефонували сусіди батька, що він намагається потрапити у їх квартиру і ще й свариться з ними. При цьому Ігор Петрович ніяк не впізнавав їх. Ми швиденько примчали до нього і виявилось, що свекор сплутав поверхи та намагався потрапити до чужої квартири. При цьому він не розумів, що чужі люди роблять в його оселі. Нам вдалось його заспокоїти та забрати до себе додому.

З завтрашнього дня ми йдемо на обстеження – сподіваюсь нам вдасться зарадити цьому.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
«Тато почав забувати свої ім’я і де він живе». – стурбовано почав розмову чоловік