Живу я у маленькому містечку, де всі все про всіх знають. Ми з чоловіком й дітьми проживаємо на околиці міста, а сусідка у нас дуже дивна людина. Розкажу Вам її історію, бо відтоді, як сама почула її, не можу ніяк забути й відпустити, тож мені треба з кимось поділитися.
Юля проживає у будинку своєї бабусі одна, а вірніше – одна з двома дітьми. Бабусі її не стало п’ять років тому, батько ж колись спився й закінчив все трагічно, а матір десь живе за кордоном та вже декілька років не з’являється в наших краях.
Те, що жінка народила двох дітей без чоловіка, нікого майже не дивувало, а от за що вони жили – цікавило всіх. Офіційно Юля ніде не працювала, а все бігала кудись кожного дня, а потім зникала майже на рік. І так було декілька разів.
Аякже діти, мабуть, спитаєте Ви? А вони жили самі по собі: ходили в школу, в магазин, готували собі їжу й прали руками одяг. Дивилася за ними їхня старенька сусідка баба Дуня, яка була дуже відповідальною і добросовісно виконувала свою обіцянку Юлі – приглядати за дівчатками. А вони ж тоді ходили до 2-го та 4-го класів, тож не такі вже булі й малі, щоб їх не можна було на когось залишити.
Як потім розказала ця ж сама наша спільна сусідка – Юля виношувала тричі чужих дітей. І вона ні чуточку не шкодувала про це.
Дівчаток же своїх вона виростила за кошти, які їй присилала матір з-за кордону, і їй, наче, всього вистачало. А потім жінці захотілось купити автомобіль собі й тому вона вирішила піти до агенції, яка займається сурогатним материнством й виносити іноземцям дитя. Та одним разом Юля не була задоволена, тому пішла й другий, і третій.
Сама ж жінка не приховує того, чим займається. Мало того, вона хвалиться своєю такою «благородною справою». Розказували мені дівчата, які працюють продавцями у нашому місцевому магазині, що до них не один раз приходила Юля й хизувалася тим, що заробляє за один раз так, як вони всі разом взяті за рік.
Мене ж ця історія все не покидає чомусь. Ні, мені не шкода сусідку, бо вона ж, зрозуміло, що не дуже розумна жінка й сама вибрала собі таке життя, але мені шкода її дівчаток, які призначені самі собі. Мені ж колись довелось побачити, що вони купують в магазині поїсти, то я б своїм дітям вік би не купила такого. Вони ніколи не куштують свіжозварений суп і материнської любові не знають. Їхня мама то в пошуках чоловіків була декілька років, а тепер за грошима женеться. І, скажу Вам, не благородно це, продавати своїх дітей.
