Ніколи не думала, що таке станеться і думаю, вам буде цікаво почути мою історію.
Загалом, у нас з чоловіком Сергієм звичайна сім’я – я взяла на себе відповідальність за дім, побут та дітей, а він забезпечення сім’ї. Про це ми домовились ще коли зустрічались, тому всіх все влаштовувало і кожен був на своєму місці.
Мені й в правду подобалось створювати домашній затишок та виховувати наших двох діток, а коханому вдавалось гарно будувати кар’єру та заробляти достатньо грошей. В принципі, життя у нас було налагоджене, проте чомусь ми не врахували ніяких ризиків.
Наприклад, ми аж ніяк не були готові до того, що Сергій отримає травму ноги та буде змушений декілька місяців пробути вдома. На жаль, не вдалось перенести робочі моменти на онлан-платформу, тому можна сказати, що ми залишились без годувальника. Нам важко було прийняти цей факт і придумати як бути далі, проте варіантів було не багато – я мала на цей час замінити чоловіка та знайти собі роботу, щоб забезпечити сім’ю. А знайти щось відповідне по заробітку було практично не можливо – хто візьме на роботу звичайну домогосподарку, без будь-якого стажу? – Правильно, ніхто, тому довелось не перебирати пропозиціями та погоджуватись на запропоноване.
Дякувати Богу, що травма у чоловіка хоч і була серйозна, проте він міг мінімально щось допомагати по домі та вчити з дітьми уроки. Не знаю, як би я витримала це все сама, адже в той час і так працювала на двох роботах. Було надзвичайно важко, коли приходила додому, деколи навіть не вистарчало сил поїсти, одразу йшла спати. І в такому ритмі я жила 5 місяців!
Сергій також не дуже був задоволений від свого нового темпу життя – йому було не властиво сидіти вдома та займатись побутом. Навіть коли він працював – на вихідні ми старались не затримуватись вдома і придумували різні причини для прогулянки чи якоїсь поїздки. А тут в один момент чоловік повинен цілодобово знаходитись вдома, сам готувати щось, тримати порядок у квартирі, паралельно ще займатись з дітьми й це все з травмованою ногою. Я б з радістю це все взяла на себе, якби у нас була якась фінансова подушка безпеки, яка дозволяла б нам якийсь час жити на свої заощадження. А так, як ми про це колись не думали, то я повинна була крутитись як дзиґа, щоб забезпечити нашу сім’ю.
Ось так наше спокійне та розмірене життя з чоловіком через якусь травму перевернулось на всі 180 градусів. Та нещодавно я думала, для чого нам це було дано і знайшла неочікувану для себе відповідь. Саме через цю ситуацію ми стали більш вдячні один одному і почали по справжньому цінувати вклад кожного в сім’ю. Ну і звісно, коли Сергій повернувся на роботу, почали розглядати всілякі ризики та створювати власну фінансову подушку безпеки.