Ніна вже понад два роки сама виховувала доньку – Ігор без особливих пояснень пішов з сім’ї. Вже потім вона дізналась і про коханку, і про зраду, яка тривала понад рік і про те, що обіцянка бути до кінця всього лиш пусті слова. Та хай би йшов, їй не так шкода себе, як доньку про яку чоловік в одну мить забув. Нове кохання, нове життя, де не те, що їй, а Катрусі нема місця.
Ще спочатку колишній допомагав грошима – не багато, але хоч щось. А потім взагалі заявив, що нова дружина вагітна і зайвих грошей у нього нема. Якщо буде можливість, то він допоможе ,а поки має сама якось впоратись. І тієї можливості, як виявилось, не настало протягом двох років. Хотіла було Ніна подати до суду на чоловіка, але офіційно він ніде не працював, а все майно було оформлене на нову дружину. Так і змирилась з тим, що сама повинна думати про майбутнє донечки.
Каті на той момент було десять – розумна, гарна дівчинка, щоправда, дещо Ніна упустила. Доня була трохи егоїстична і ніяк не хотіла розуміти, що грошей у них обмаль. Жінка постійно чули скарги доньки та вислуховувала її забаганки, але намагалась поговорити з донькою правильно. Не вдавалось.
Ніна влаштувалась на підробіток – окрім основної роботи вона вечорами та на вихідних прибирала в офісах. Гроші не надто великі, але на життя їй вистачало. Тим паче вона завжди прагнула дати доньці тільки краще – смачну їжу, гарний одяг та й взагалі такий вік, що дівчинці треба ходити і до репетиторів, і на гуртки. Тому майже всі зароблені гроші йшли на дім та доньку, а собі вона нічого зайвого не купувала. Тому й не дивно, що одягнена вона була не надто модно. Навіть Катя почала їй тим потикати:
– Ось у Вірки мама справжня красуня – гарна зачіска, такий модний одяг і постійно крутий манікюр. А ти якась така ходиш, що мені аж соромно, коли ти мене зі школи забираєш. Давай, мамо, я краще сама буду йти додому – тут не надто далеко.
Ніні було страшне образливо, але що вона могла сказати улюбленій доньці – язик не повертався. Вона все це списувала на те, що Катя ще дитина й нічого не розуміє.
Якось, повернувшись з роботи, жінка побачила свою доньку заплаканою й почала випитувати, що ж трапилось. Спочатку дівчинка не хотіла говорити, а потім з криками почала пояснювати:
– Ти ще питаєш? Я втомилась, що я лузерка у класі. Он у Вірки новий телефон, сукня й за місяць вона їде у Єгипет. А в мене що? Ти мені нічого крутого не купуєш, бо не любиш мене. Я ходжу як жебрачка і мені соромно перед однокласниками. От де я буду на зимові свята? Правильно – ти знову відправиш мене у село до бабці, щоб я слухала її історії з дитинства. А мені воно треба? Вірка на сонечку буде грітись, а я коровам хвости крутити?
Тут вже Ніна не витримала й розплакалась. Жінка не хотіла, щоб ці сльози бачила донька, але нічого не могла вдіяти з собою. Як вона могла виховати таку егоїстку? Де вона щось упустила? Не сказавши ні слова Ніна просто вийшла з кімнати і не розмовляла з донькою.
Після зимових свят Катя приїхала зовсім іншою з села. Вона підійшла до мами і почала вибачатись. Ніна не одразу зрозуміла, що трапилось. Та дівчинка розповіла їй про розмову з бабусею:
– Вона сказала мені про твій підзаробіток. Чому ти не зізналась мені? Ти просто казала, що затримаєшся на роботі. Я не знала, що ти миєш офіси, щоб купити мені новий телефон. Мамо, мені так соромно за те, як я себе поводила. Та й Вірка мені сказала, що хоч в неї є все модне та круте, але вона б хотіла таку маму як ти – яка приділяє час, яка турбується як у мене справи. Бо ні її мама, ні тато ніколи не цікавляться нею – купують дорогі речі й все. А вона хоче не новий телефон, а уваги батьків.
Ніна обійняла доньку та розплакалась – вона саме думала як їй поводитись далі з Катею. Та донька за тиждень так змінилась, що тепер їй не варто переживати – все само собою налагодилось. І допомогла їй в цьому свекруха, яка, на відміну від сина, ніколи не переставала з ними спілкуватись і допомагати.
