Коли я одружувався, то мав вже власну справу, квартиру та багато невдалого досвіду спілкування з жінками. Мені у цій справі не щастило – чи то я забагато вимагав, чи то жінки такі траплялись. Серйозні стосунки у мене були тільки одні і то закінчились невдало – Оля втомилась чекати пропозиції та покинула мене. На той момент я не був готовий одружитись, а тепер шкодую. Саме тому й вирішив – як тільки зустріну «свою» людину, то не буду втрачати ні хвилини.
Так і трапилось – з першого погляду Олена здалась мені особливою. Вона не намагалась сподобатись мені, поводилась доволі стримано та здалась мені дуже навіть самодостатньою жінкою. Як виявилось – то просто я не дуже уважно розгледів її, адже закохався до нестями.
За декілька місяців знайомства я зрозумів, що готовий створити сім’ю. мою пропозицію Олена сприйняла дуже навіть добре і вже за два місяці ми офіційно стали чоловіком та дружиною. Я не хотів великого весілля, але моя кохана наполягала – вона завжди мріяла про пишну сукню, багато квітів та купу гостей. Я втілив її мірю – тим паче, що фінанси дозволяли.
І, як я тепер розумію, гроші якраз спокусили мою дружину – може вона ніколи мене й не кохала, а просто хотіла жити без турбот та проблем. Тепер це неважливо – я розчарований та розчавлений її вчинком.
Наше сімейне життя складалось як у популярних серіалах, де чоловік працює, а дружина живе у своє задоволення. Так і Олена – з легкістю витрачала сімейний бюджет на свої забаганки. Я ніколи їй не шкодував грошей, але мене це починало дратувати – занадто багато дорогого одягу, походів по салонам краси та посиденьок з подругами. Але, коли я підіймав цю тему, то вона починала бідкатись, що я її не люблю й я став занадто жадібний. Я й відступав після цього, бо не хотів псувати наших стосунків.
Звісно, щоб заробити хороші гроші – потрібно багато часу приділяти роботі. Мені не завжди вдавалось знайти час на відпочинок і через це Олена часто злилась. Я намагався пояснити, але марно. Так ми й жили доки я не дізнався про зраду. Моя дружина знайшла собі нового залицяльника при грошах і вирішила піти до нього. Я не тримав її та навіть не хотів розмовляти.
Збирати речі їй допомагала теща – я сама прийшов, коли вони майже все забрали. і тут Ольга Вікторівна звернулась до мене:
– Ти сам винен у цьому – замало уваги та любові ти віддавав Олені. Тобі в голові була тільки робота.
– Серйозно? А за які гроші ваша донька так жила? Вона ж хотіла жити у розкоші. Тому давайте збирайтесь з моєї квартири і щоб я більше не чув ні про вас, ні про Олену. Щасливо.
Замикаючи двері і подумав про те, що добре, що у нас не було спільних дітей – втрата такої дружини не проблема.
