Ти станеш нашою мамою?

Моя молодша сестра Ірина завжди легко знаходила проблеми на свою голову. Пам’ятаю ще зі шкільних років, як мама неохоче йшла на батьківські збори. Знала, що нічого доброго там не скажуть, буде тільки соромно. Вдома від Ірини теж ніхто не чекав допомоги. Сестра поводилась так, ніби ми з мамою наймані робітниці  в неї. 

Мама часто потай плакала у своїй кімнаті, але нам старалась цього не показувати. Спочатку всі чекали закінчення школи. Ось і випускний відсвяткували, а легше  не стало. З’явилась нова проблема – куди Ірині піти вчитись. Згодились на найближче ВПУ, на фах продавця. Принаймі, хоч роботу буде легко знайти. Продавці зараз затребувані. Правда, не такі як Ірина, але надіялись, що вона скоро одумається.

Ми з мамою вже не мали змоги контролювати сестру. Тому чекали, коли ж гряне грім. Чекати довго не довелось. Вже через кілька місяців навчання Ірина заявила, що вагітна. Мама знову плакала, а я кричала на сестру, не добираючи слів. Вираз її обличчя всім своїм виглядом говорив, що мої слова не досягають цілей. 

Довелось змиритись з тим, що скоро станемо тіткою і бабусею. Майбутній тато зник, як тільки дізнався “радісну” новину.  Але у нас з мамою з’явилась надія, що нарешті сестра сидітиме вдома і своє безвідповідальне життя залишить в минулому. Які ж ми були наївні.

На перших порах все було добре. Ірина народила чудову дівчинку. Назвала її Оленкою. Ми з мамою не дозволяли сестрі знову жити розгульним життям. На вулицю – тільки з дитиною, одна – тільки на навчання. Врешті-решт сестра закінчила училище. Мама попросила своїх знайомих взяти її на роботу у продуктовий магазин. Ми сподівались, що все нарешті внормувалося. Сестра ходила на роботу, а ми з мамою по черзі залишалися вдома з маленькою Оленкою. І тут новина від Ірини: виходжу заміж. 

На наступний день її обранець сидів у нас вдома і розповідав про їхні, спільні з Іриною, плани на майбутнє. І про бізнес, який планують відкрити, і про відпочинок за кордоном, і ще багато чого, на що ми з мамою вже і не звертали уваги. А все тому, що майбутній зять аж надто нам нагадував Ірину. На слух одні тільки балачки, а коли приходилось до діла – нічого доброго з того не виходило. Та все ж, тут ми нічого не вирішували. Сестра переїхала до чоловіка, а ми  навіть зітхнули з полегшенням. Спокою не давав тільки той факт, що і Оленку вони забрали від нас.  Тому вже через кілька днів ми напросились до них у гості, щоб перевірити, як почуває себе маленька племінниця. 

Квартира молодят виявилась невеличкою, але досить пристойною. І все б нічого, якби не одна деталь. Олег, а так звали чоловіка сестри, поводив себе дуже дивно. І якщо для мами це поки було незрозумілим, то в мене починали закрадатись певні здогади. Така поведінка могла бути спровокована прийомом певних речовин. Але ж доказів я не мала. Не залишалось нічого іншого, як повернутись додому.

Так пройшло два роки. Ірина народила другу дитину, теж дівчинку. Назвали Мартою. Ми з мамою вже починали надіятись, що в сестри життя налагодилось. Поки одного вечора в двері не подзвонили. На порозі стояла маленька Оленка. Дитина ридала і не могла вимовити і слова. А коли трохи заспокоїлась, то найперше запитала в мене:

 —  Ти станеш нашою мамою?

Не потрібно було інших пояснень. І так було зрозуміло, що в сестри знову проблеми. Як виявилось, “бізнес”  сестри і її чоловіка був, м’яко кажучи, поза межами закону. Вони займались розповсюдженням заборонених речовин, а Олег їх ще і вживав. Це дуже швидко викрилось. Стояло питання про те, щоб забрати дітей до дитбудинку. 

Звичайно ж, ми з мамою забрали їх до себе. Поки горе-батьки перебували в слідчому ізоляторі, то намагались замінити їм тата і маму. В деякій мірі, до нас прийшло полегшення. Ми стільки часу намагались оберігати Ірину, що просто не мали можливості жити для себе. Зараз робимо все можливе, щоб сестрі пом’якшили покарання. Надіємось, що вона нарешті зробить правильні висновки.

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Ти станеш нашою мамою?