Не можу сказати, що моє дитинство було нещасливим – у мене були друзі, любов та турбота батьків, але тільки до 8 років. Адже саме тоді у мене народилась молодша сестра Валя, а ще за два роки Марина. Саме в той момент моє життя змінились на «до» і «після».
Батько почав часто пропадати на роботі, адже сім’я виросла, а отже збільшились витрати, а мати була зайнята доньками. Я ріс сам по собі – і все б нічого, якби потім мені не довелось жертвувати собою, своїм часом та майбутнім заради сестер.
Щоразу мати й батько тішили доньок подарунками, а на мене грошей не вистачало – отримував щось не надто дороге на День народження та й все. І при цьому вони постійно повторювали: «Ти хлопчик – обійдешся». Далі сестрам купували модний одяг – сукні, спіднички, курточки, а я доношував речі ,які вже ставали малі на мене. А якщо ще щось могло порватись, то я взагалі вислуховував лекції про те, який я неуважний та невдячний.
Великим ударом для мене стало те, що після закінчення школи мене поставили перед фактом – на навчання грошей не дамо, бо потрібно зробити ремонт у дівчат в кімнаті та відвезти їх на море відпочити. Добре, що мені вдалось вступити до університету на бюджет. Так я і поїхав з дому. Приїжджав рідко та це не надто засмучувало батьків – вони мали доньок і про мене не дуже переживати. Кожного разу, коли я гостював у них, то слухав хвалебні оди Валі та Марині – які вони красуні, розумнички і що наречені стоять під вікнами і чекають, кого ж вони виберуть.
Я вже звик до такого і не надто звертав увагу. Та трапилось таке, що остаточно перекреслило наше спілкування. Якось я приїхав у гості, коли вже працював на хорошій роботі, і перше. Що мені повідомили батьки – це те, що Валя виходить заміж. Я був радий за сестру та привітав її. Але цього було недостатньо:
– Синку, на наступний тиждень твоя сестра приїде до міста купувати сукню – вона давно мріяла про таку як в журналах. Підеш з нею та оплати все, що вона хоче. Ти ж брат – повинен потурбуватись про Валю.
Я не втримався і сказав, що нічого оплачувати сестрі не буду та й взагалі – батьки видають її заміж. То хай і оплачують все. Я не для того тяжку працюю, щоб утримувати родину, яка мене не любить і не поважає. З того дня ми не спілкувались – і батьки, і сестри зробили мене поганим та навіть не запросили на весілля.
