Коли я виходила заміж, той не могла подумати, що сімейна ідилія протриває так мало – ми прожили разом всього три роки. За цей короткий час у нас з’явилась донька Іруся. та все змінило одне знайомство чоловіка – воно й перекреслило наше майбутнє.
Хоч я страшенно любила свого Миколу та пробачити йому зраду й прийняти назад не можу та й не хочу. Занадто страшний удар я отримала і я вартую кращого.
Вся справа в тім, що Коля знайшов собі коханку вже через рік після одруження, але й не здогадувалась. Свої пізні приходи додому він пояснював роботою і я вірила, адже й подумати не могла, що він бреше. На той момент я вже й вагітна була. Та йог оце не стримувало.
Я так розумію він би й далі брехав мені і нічого б не мінялось ,якби я випадково не побачила його в обіймах іншої. Якось я поверталась додому з магазину, вже тоді у нас була Іра, і побачила свого законного. Він сидів у досить дорогому ресторані, а поряд була довгонога блондинка, яка мило щебетала йому щось на вушко, а він її пристрасно обіймав.
Я не стрималась та підійшла до столика – Микола був шокований, але відпиратись не став, бо ітак все зрозуміло. Я просто сказала зібрати речі та йти геть. Він так і зробив. І оселився він у своєї коханки.
Та за рік попросився назад – виявляється він не надто потрібен тій блондинці і він «страшне» скучив за нами. Я йому не повірила та відмовилась з ним й далі спілкуватись. Звісно, окрім питань, що стосуються доньки. Яка б в мене не була образа на нього та доньці потрібен батько.
у нього було ще декілька спроб повернути мене, але всі вони не вдалі. Так, мені зараз непросто, але я занадто себе люблю, щоб терпіти поряд зрадника.