У моєї свекрухи характер не мед, якщо можна так сказати. Вона не влаштовує серйозні скандали, не свариться, але тихо та повільно дістає своїми повчаннями, зауваженнями та незадоволенням.

При цьому вона все робить так, щоб оточуючі цього не помічали. Інколи вона не витримує і показує своє справжнє обличчя при інших, але одразу ж бере себе у руки та виправляє ситуацію.

Спочатку я намагалась уникати суперечок, удавала, що не розумію її, не знаю, що вона хоче і взагалі не чую. Це не надто допомагало, а навпаки – свекруха дратувалась ще більше і шукала спосіб мене зайвий раз вколоти як не словом, то ділом. Але що цікаво – при Михайлу, моєму чоловіку та її сині, вона завжди поводилась зі мною дуже стримано і подавала свої зауваження так, що виглядало ніби вона бажає тільки добра мені. А тільки син за двері – тон мінявся:

– І як тебе мама виховала, що в тебе дві ліві руки. Ти навіть борщ не вмієш нормально зготувати. Якісь помиї виходять і треба ж було мені таку невісточку.

Я дратувалась й починала суперечку та в той момент повертався чоловік і заставав тільки те, що я незадоволеним тоном говорю з його матір’ю. А вона, помітивши його, робила таке сумне обличчя і пояснювала, що хотіла мені допомогти варити борщ та навчити новому рецепту, а я така невдячна почала кричати. Міша одразу ж насуплювався й починав мене повчати. І мама його розпливалась у посмішці.

До того ж свекруха страшенно любила нагадувати мені про колишню дівчину мого чоловіка – Тетяну. З нею він зустрічався майже чотири роки, поки вона не покинула його заради іншого. Потім дівчина хотіла повернусь, але було запізно – Михайло не хотів приймати зрадницю та ще й на той момент він зустрів мене. Це дуже не сподобалось його мамі, адже вона дуже любила Тіню і хотіла, щоб вона стала її невісткою – красива, успішна та з хорошої й забезпеченої сім’ї. Не те, що я – виховували мене мама й бабуся, тому що батько пішов до іншої жінки. Багатством я не відрізнялась і сама заробляла на своє життя, бо мама не мала змоги мені допомагати.

Так от, Інна Михайлівна не втрачала можливості, щоб не нагадати мені про Тетяну.

– А от Танічка такі смачні голубчики могла приготувати. Вона взагалі дуже вправно варила їсти – борщик, голубці, котлетки, салати різні. І це при тому, що ще встигала й гарно виглядати та працювати. Дівчина хочу куди – шкода, що вони з Михасиком так і не побрались. Для мене то особиста трагедія, – провадила свекруха.

В ті моменти я була готова провалитись крізь землю – мені було огидно її чути й ще гірше змовчати, бо я знала, що вона вправно зуміє перекрути всю ситуацію.

Я намагалась поговорити з чоловіком та натякнути на те, що його мама не така проста і добра, як хоче здаватись. Звісно, я не говорила це прямим текстом, так – між іншим розповідала про що ми говорили. Інколи згадувала й Тетяну – його все дивувало, що мені відомі такі подробиці. Йому не дуже подобалось те, що його мама обговорює зі мною його колишню, тому він завжди їй говорив про це. Мама вдавала, що вона випадково і без злого умислу – та я ж то знаю для чого це робилось.

Що вже говорити про застілля всієї родини, де Інна Михайлівна теж всіляко підставляла мене. То одній родичці скаже, як вона мене вчить правильно готувати їсти, бо я нічого не вмію і коли прийшла до їх сім’ї – яйце всмажити не могла. І якби не вона, то ми б з голоду пухли. Іншій розповідає, що приїжджає до нас щотижня аби прибрати, хоч насправді один раз вона приїхала без попередження та почала перекладати наші речі і повчати. При тому, що ми швидко її вгамували й пояснили – ми самі в себе вдома наводимо порядок.

Вже за декілька місяців мій чоловік почав помічати, що мама таки лукавить. Вона вже і при ньому не раз згадувала «чудову Тетянку», чим страшенно дратувала Михайла. І не тому, що він мав почуття до колишньої – йому було незручно переді мною. І вже не втримавшись мій чоловік раз і назавжди поставив всі крапки над «і» – і в ультимативній формі пояснив, або ми живемо мирно, або не спілкуємось взагалі.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
У моєї свекрухи характер не мед, якщо можна так сказати. Вона не влаштовує серйозні скандали, не свариться, але тихо та повільно дістає своїми повчаннями, зауваженнями та незадоволенням.