В моєму будинку повинна бути одна хазяйка

Коли ми жили з моїм чоловіком у його мами, я дуже переживала через її опіку над ним, та і до мене вона часто мала діло: то не так попрасую одяг, то рідко готую, то ще щось, але поки жили в її квартирі, то і мусили жити і по її правилах. Саме з цієї причини ми вирішили чим швидше купити свою квартиру та з’їхати від надокучливої мами.

Але якось так вийшло, що ми купили будинок за містом. Я працюю фрілансером, а мій чоловік їздить щодня в місто. Ми однаково зайняті та заробляємо однакову суму грошей, тому всі хатні обов’язки ділимо навпіл. Раз в тиждень до нас приїжджає клінінгова компанія та робить підтримуюче прибирання. Готуємо ми рідко, частіше просто замовляємо їжу із закладів. Тому щодо хатніх справ у нас ніколи не виникало сварок.

Але чомусь мама мого чоловіка, Оксана Ростиславівна, вирішила, що їй варто до нас приїхати. Живемо ми відносно недалеко від міста, але автобуси сюди не доходять, тому треба  йти близько кілометра пішки, якщо ти без автомобіля. Оксана Ростиславівна вирішила, що можна приїхати до нас на вихідні, тому подзвонила моєму чоловікові Леоніду, аби він забрав її з міста.

Коли вона приїхала, то була задоволена, що вдома чистота, але, зайшовши на кухню, і помітивши там лише хліб, сосиски та солодощі, дуже здивувалась. “Давайте я вам приготую щось”, – запропонувала. Мене це дуже здивувало, адже я чекала гостю, а не другу хазяйку в нашому домі. Я делікатно відмовилась від пропозиції і пояснила, що ми замовляємо їжу, і дуже рідко їмо те, що вже постояло трохи часу. Тобто вчорашній суп мій чоловік не їстиме, як і я. Але свекруха навіть не стала слухати, набрала води в каструлю і почала шукати м’ясо в морозильній камері, якого там ніколи і не було.

Вона трохи заспокоїлась, та почала займатись своїми справами — вишивати. Все необхідне вона взяла з собою, а я продовжила працювати, бо мусила доробити нагальне замовлення. Чоловік повернувся з магазина, з якого привіз м’ясо, аби хоч якось вгодити мамі. Ми вирішили посмажити його на вогні, бо в нас на задньому дворі стояв мангал, яким ми користувались двічі з моменту переїзду сюди.

Свекруха взялась маринувати м’ясо, пізніше стала мити весь посуд, хоч в нас є посудомийка. Це мене трохи розізлило, але я не подала виду, бо це всього лиш одноразово. “Завтра вона поїде, і все стане на свої місця” — подумала я. Але дарма. Оксана Ростиславівна поїхала, але наступного тижня вона повернулась і привезла із собою повний пакет продуктів. Почала готувати, щось прибирати. Це була середина дня в п’ятницю, і саме на цей день в нас заплановане прибирання.

Дівчата з клінінгової компанії приїхали близько третьої години, саме тоді, коли свекруха вирішила помити підлогу, а на мої заперечення та прохання цього не робити, не реагувала. Дівчата робили те, що і зазвичай, але Оксану Ростиславівну це дуже обурило.

-Як це так? У твій дім приходять чужі люди, аби поприбирати, а ти тоді тут навіщо? – Кричала вона мені.
-Оксано Ростиславівно, цим людям ми платимо гроші, вони роблять свою роботу …
Ти господиня чи незрозуміло хто? – Перебила вона мене.

Я не стала з нею сперечатись, сваритись чи кричати. Здавалось, що в нашому з чоловіком будинку з’явилась нова хазяйка без нашого відому.

-Оксано Ростиславівно, я думаю, що вам пора додому,  спокійно промовила я,  викличу таксі.
Вона щось говорила мені, але я навіть не хотіла слухати. Свекруха поїхала додому, а я дочекалась чоловіка та вирішила поговорити з ним та пояснити, що така ситуація з його мамою мене дуже дратує та не подобається мені. На що почула відповідь, що йому також, але він не знає як вирішити це.

На мої слова та прохання свекруха не реагувала, тому ми просто зібрали речі та поїхали на море, про що вона не знала. Вона подзвонила нам у п’ятницю, мовляв, я біля будинку, але ніхто не відчиняє ворота. В той час ми вже три дні були на відпочинку, про що їй повідомили. Свекруха обурилась, що їй не залишили ключів, але я твердо вирішила, що ніякої хазяйки, окрім мене, в моєму домі не буде.

Приїхавши, ми не сказали свекрусі, що вже вдома, дзвінки її ігнорували, і я думаю, що вона зрозуміла, що трапилось, бо дзвонити почала рідше і навіть не приїжджала.

Зараз вона телефонує раз в тиждень запитати як справи, але більше не вважає себе хазяйкою в нашому з чоловіком домі.

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
В моєму будинку повинна бути одна хазяйка