І те, що вона вирішила мене просто неприємно здивувало. Більше я до неї не хотіла ні в гості ходити, ні допомагати чи, навіть, відповідати на її дзвінки. І вона б мала зрозуміти, чому у мене та її сина така реакція.
Мій чоловік був молодшою дитиною у сім’ї, де, окрім нього, ще було двоє дітей. Він ріс у любові, турботі та ніколи не відчував нестачі уваги від батьків. Йому купували все необхідне, возили на відпочинок та оплатили навчання у хорошому ВНЗ. Батьки не виділяли нікого зі своїх дітей. Тому те, що вони зробили – дуже образило Вадима.
Невісткою для Світлани Петрівни я стала близько трьох років тому. Я одразу ж «влилась» у сім’ю, де мене прийняли як свою. Свекруха мені дісталась добра, чуйна та завжди радо мені допомагала. Я не думала, що мені аж так пощастить. Вона стала для мене другою мамою – моя жила в іншому місті, тому не мала можливості так часто бувати у мене. Я їй довіряла і знала, що вона завжди мені допоможу. Що вже казати, як вона дбала про нас – привозила домашніх продуктів, передавала свою фірмову консервацію та щось смачненьке. Світлана Петрівна дуже смачного готує, тому не дивно, що ми дуже раділи, коли вона до нас приходила з домашнею їжею: голубчиками, котлетками, млинцями з м’ясом. А якій торти вона готує, особливо люблю її «Перлину».
То ж не дивно, що я була переконана у великій любові свекрухи як до сина, так і до мене. Тим паче, що навіть натяку на якийсь конфлікт у нас не було. До того вечора, коли ми прийшли до неї у гості та там були ще дві старші сестри мого Вадима.
Вечір був сімейний, теплий – ми святкували День народження свекра. Так от, коли вже дійшло діло до фірмової «Перлини» з кавою – свекруха почала цю неприємну для нас розмову. Виявляється, їй у спадок від тітки дістався невеличкий будинок в іншому місті. Будинок був не новий, але у хорошому стані – то ж його можна було легко продати за хорошу ціну. Про це й сказала свекруха. Та не тільки це вона вирішила розповісти. Виявляється спадок вона вирішила поділити між дітьми і собі залишити незначну частинку на старість. Все ніби чудово – нам гроші зайвими не будуть. Але от те, як саме відбудеться поділ – нам не буде сподобалось. Свекри вирішили віддати половину всього найстаршій донці, а решту поділити на трьох – себе, Вадима та його середньої сестри. А все тому, що у мого чоловіка, як у сестри, є власна квартира, а от Марія, старша донька, орендує квартиру. І якщо середуща донька сприйняла це нормально, адже проблем з грошима у неї нема, то ми з Вадимом просто розізлились.
Мій чоловік вирішив, що це зовсім не є справедливим і це прояв неповаги до нього. Він про це сказав не тільки мені, але й зі злістю оголосив за столом. Світлана Петрівна аж розплакалась. Мені стало її шкода, але все ж я була ображена на неї.
З того моменту пройшов понад місяць, а ми й досі не спілкуємось – Вадим не хоче. А я ж розумію, що все-таки свекруха права і ми б мали поступитись. Та як вмовити чоловіка на примирення? Як мені вибачитись перед Світланою Петрівною? Я не хочу, щоб гроші стали на заваді гарним стосункам у сім’ї. тим паче вона справді хотіла як краще.