Біля мого будинку є відомий супермаркет, в який я часто заходжу після роботи. Одного дня зі мною трапилась неочікувана ситуація. Проте, в наш час це трапляється все частіше.
В годину пік, як завжди була велика черга. Наближався день студента і юнаки з дівчатами скуповували продукти та випивку для святкування. Я набрав свій стандартний продуктовий кошик та підійшов до каси, коли раптом почув плач дитини з візочка. Молода жінка, з вже помітно округленим животиком та візком з малюком приблизно двох років. Вона просила компанію хлопців пропустити її, бо дитина голодна і їй потрібно швидко додому.
-У мене не багато продуктів, будь ласка, дозвольте пройти швидше.
На що один з них відповів, що вона сама винна, що понароджувала дітей, хай стоїть чекає як усі та гучно засміявся. На таку хамовиту поведінку не зреагував ніхто. Навіть, старший чоловік, який стояв після них удав, що не чує. Тоді я покликав охорону, але вони теж не хотіли нічого робити, адже черга є черга.
Я стояв останнім, як раптом відчинилась нова каса. Швидко помчав туди та покликав жінку з дитиною розплатитися першою. Зразу за мною стали й інші люди. Коли в цю ж хвилину, зачинилась каса перед молодиками. Вони вимагали обслужити їх. Але тепер і їх ніхто не почув. Карма, як то кажуть.