Повертаючись додому, моя матір попросила, щоб я зайшов до них. Я був шокований, від почутого. Мої батьки не знали, що їм робити.
У мого брата була дружина, яка забрала маленького Степана і відвезла в село до подруги її матері.
…… ..
Їхня сім’я була звичайною. Вони добре ладнали. Та одного дня, його дружина пішла від нього, забравши дитя з собою. Я не очікував такого, адже часто забирав малого до себе в гості й сам бував у них вдома.
Ліда пішла від мого брата, тому що зустріла, кращого чоловіка, за її словами. Та не так усе було насправді.
Люди говорили, що жінка змінювала чоловіків, як рукавички. Не слухала нікого, ні своїх батьків, ні друзів.
Жінка подала до суду з вимогою аліментів. Та на дитину їй було байдуже, Степан був в селі. А Ліда влаштовувала своє особисте життя, як хотіла. Її уже бачили п’яну, коли та спала на лавці під під’їздом з якимось чоловіком.
Батьки Ліди забирали дитину до себе в село, але, інколи, вона лишалась з жінкою. Оскільки, батько був інвалідом, то матері було важко ще й доглядати за внуком.
Як брат її колишнього чоловіка, я навіть не знаю, як правильно вчинити. Степан став нагадувати безпритульне дитя. Брудний, заплаканий, хотів до мене або до свого тата у місті.
Мої батьки, час від часу, забирали Степана до себе. Мили його, купували нормальний одяг та годували.
Інколи я брав малого до нашого дому, якщо моя дружина була не проти. Ми могли зводити його у зоопарк та розважити трохи.
Та я не розумів одного. Чим думала Ліда, коли покинула мого брата? Для чого вона це зробила? Їй було байдуже на всіх?
Степан завжди з плачем покидає дім свого тата, ніколи не хоче їхати назад. Постійно хоче ще піти до бабусі з дідусем. При згадці, про свою матір у нього починається істерика, яку важко зупинити.
Цим вчинком Ліда вбивала нас усіх наповал. Ніхто не очікував від неї такого. Адже спочатку у них все було чудово.
Що сталось з людиною, лишиться відкритим запитанням для нас.
