Чоловік приготував сніданок й нагодував свою прекрасну донечку, яку дуже любив. Дмитро обожнював, коли Настя їла його страви із захватом та нахвалювала його. Він дивився на неї й розумів, як швидко йде час, адже його дівчинка так швидко дорослішала і цього зупинити він не міг, хоча хотілося.
Він пригадав, як зустрів у парку ворожку 10 років тому. Та зустріч перевернула його життя з ніг на голову. Він не думав, що таке можливо взагалі та що це трапиться з ним.
Дмитро тоді повертався додому й зустрів у сквері її. Вона гукала на допомогу, адже до неї підійшла зграйка чоловіків, які стали чіплятись до жінки. Дмитро не міг стояти осторонь в такій ситуації. Він побіг допомогти жінці, розібрався із тими хлопцями та відігнав їх якомога далі від нещасної жінки, яка вже лежала на землі. Потім він допоміг їй підвестись та провів до першої лавки, яка була поблизу. Запитав чи вона нормально себе почуває і чи не потрібна медична допомога.
Жінка попросила води, адже вигляд у неї був не дуже. Дмитро злякався й вирішив, що має купити їй попити. Він швидко збігав до магазину й приніс воду. Потім бідолаха глянула на чоловіка:
– Дивись мені в очі.
Дмитро не зрозумів цього, він ніколи не довіряв таким людям. Називав їх шарлатанами. Та жінці було достатньо секунди подивитись у вічі, як вона дістала листок і почала, щось там малювати:
– Слухай мене уважно. Збережи цей листок у себе. Поклади в таємне місце. Трохи допомогла тобі, побачиш ти будеш щасливий. Донька буде в тебе, яку любитимеш більше за всіх.
Після цього ворожка піднялась й пошкутильгала далі у глибину скверу.
Чоловік не був впевнений в її словах, але той погляд стояв перед ним. Він вирішив, що збереже той листок, й побачить, що буде з того.
Через місяць Дмитро познайомився з жінкою. У неї була маленька донечка, близько року їй було. Батько малої та чоловік Наді, покинув їх, коли дитятку було 2 місяці. Зник і на дзвінки не відповідав. У шлюбі офіційно вони не були. Тому й вимагати щось від чоловіка Надя не могла. Вона ще інколи плакала, згадуючи, як важко їй було самій справлятись з усім та доглядати за Анастасією.
Дмитро запросив Надю на романтичну зустріч, побачення. Так усе розпочалось. Пізніше він познайомився з маленькою дівчинкою, якій, він дуже сподобався. Вона не відходила від нього. Одразу пішла на руки й гралась з ним. Жінка здивувалась, адже раніше до незнайомих людей малеча не пішла б так з першого разу.
Час пройшов й вони почали жити разом. Ще через рік спільного життя – пішли в РАЦС та розписались. Настуня почала говорити й одразу назвала Дмитра татком. За сніданками вони любили говорити про все, от дівчинка питала його:
– Тато, правда, ти нас не покинеш?
– Звичайно, що ні! – обіймаючи Настуню, відповідав їй чоловік.
В цей момент, він зрозумів, яка була подяка від ворожки, коли він її врятував від тих чоловіків напідпитку.
