Я корінна Киянка, мої батьки та родина також. Все своє життя я розмовляла російською мовою і росла у російськомовній сім’ї. Але попри те, мені завжди подобалось, як звучить чиста українська мова. Це було так милозвучно, я аж пообіцяла собі, що б не сталося, але колись розмовлятиму нашою рідною мовою, без усіляких суржиків та русизмів.
Та цю ідею чомусь постійно відкладала. Аж після створення своєї сім’ї вирішила займатись цим питанням. Мій чоловік, до речі, також розмовляв лише російською і не дуже вірив, що я почну розмовляти українською, та ще й чистою. Але це мене ще більше змотивувало чим швидше займатись цим питанням.
Перший час це звучало смішно і було дуже багато помилок, з мене насміхались усі, хто тільки міг. Та у мене такий характер, що труднощі лише додають сил і загартовують. Тому я весь вільний час вправлялась, навіть найняла репетитора, щоб швидше вийшло. І дійсно, успіхи були досить не погані, навіть вдома до чоловіка зверталась лише українською мовою.
А от родина так не раділа моїм досягненням, постійно жартували з мене. “Да ти што, совсєм украінкой стала” – постійно чула у свій бік.
Та не розуміла, чому стала, якщо з народження нею була. А мовне питання в нас, як ніде більше вседозволене – якою хочеш, такою розмовляй. Дратує лиш те, що коли в нас я розмовляю українською, мало хто це розуміє. “Нічіво не панімаю, можна па рускі?” – постійно було в магазині. Але ж нагадаю, я з Києва – столиці України!
Стидно було, що так багато українців, лише так називаються. І за те, що зовсім нещодавно я також такою була. Зараз же, я виховую доньку і розмовляю з нею чистою українською мовою. Розумію, що російську вона також знатиме, бо середовище життя ми не міняли, та і як обмежити спілкування з російськомовною родиною. Думаю, якщо я прищеплюватиму правильні цінності своїй дитині, вони обов’язково залишаться з нею усе життя.
Тепер, до речі, коли я досягнула чого хотіла, більше ніхто не сміється з мене, а коханий же, також вирішив вивчати українську мову, чим дуже втішив мене.
Я щиро радію, що моя мрія мати україномовну сім’ю збувається. І хочу сказати кожному, що це стид і позор народитись в країні, мову якої за життя так і не вивчив.
