Я все життя прожила сама, хоча маю 5-ро дітей. Насправді, не все, а найтяжчі старечі роки, коли так потрібен догляд, допомога та підтримка молодих дітей і внуків. Не так сталось як гадалось колись. Чоловік п0мер. Дочки в невістках пораються. Одна надія була на сина Григора.
Та і він повівся так, що й не хочеться розповідати. Гірко на душі.
Мій син був другою дитиною в сім’ї. Завжди допомагав усім. Був не дуже до науки, та зате руки з правильного місця росли.
Усе, що було потрібно міг полагодити, зробити, вирішити. От дочки дуже всі швидко повиходили заміж і внуків понароджували. Та дві дуже далеко живуть, хоча могли б зателефонувати. Та і того не роблять.
Наймолодшої Олесі навіть дітей ніколи в очі не бачила. Лише повідомили, що онучку маю, а потім ще й онука.
Інші дві дочки Марія і Катерина в сусідніх селах заміжні. Одна живе в домі свекрухи, яка вже померла, тому господарює як хоче. Онучка Маріїна іноді навіть приходить до мене.
Катерина взагалі пішла з батьківського дому зі скандалом. Вона завагітніла від якогось хлопця, ледь змусила на собі одружитись. А ми з батьком і бачити її не хотіли.
От вона і діти її ніколи мене й не згадують, не заходять. Навіть не знаю, чи їм розповідали про таку бабусю Ольгу. Там мої свати собі заправляють, які теж не вітаються навіть.
От одна надія в мене на сина залишалась. Він принципово з дитинства сказав, що одружуватись не хоче. Я спочатку наполягала.
Пропонувала багато кандидатур. Та він відмовлявся. Потім і я заспокоїлась. Мені теж підтримка на старості потрібна.
А біля домі міцні чоловічі руки. Та минуло йому 34, вирішив хлопець податись закордон. Мовляв, заробити на оновлення дому. Я й не знала що думати.
Чи радіти, чи плакати. Та відпустила. Минуло 5 років. Син не повертався. А потім подзвонив одного разу до молодої сусідки, бо я телефону не мала.
Повідомив мене, що хоче залишитись закордоном. А мені передасть кошти на ремонт. Та що з тих грошей, коли я лишилась геть сама?
