Чомусь в нашій родині все пішло не як у людей і моє чоловіче «Я» просто знищене. Теща настільки дозволяє собі влізати в наші з дружиною відносини, що я вже почав забувати на кому з них одружувався. Мій чотирирічний син мене зовсім не сприймає, а кохана дружина відправляє на заробітки в Польщу.
Річ у тому, що теща пішла від свого другого чоловіка, вітчима моєї дружини й звісно ж вона прийшла жити до нас, після чого наше сімейне життя пішло шкереберть.
Дружина вмовила мене взяти кредит на квартиру її мамі, за який тепер треба платити. Я тоді погодився тільки тому що рідний брат моєї дружини Іван пообіцяв мені виплачувати кредит навпіл зі мною. Та не сталося як бажалося, Іван сказав що у нього і так багато боргів, тож за мамин кредит він платити не буде.
Ми з моєю дружиною Юлією одружилися ще студентами, жили й живемо в однокімнатній квартирі, яка дісталась мені в спадок від дідуся. Я ходив на навчання і я не мав змоги повноцінно працювати й заробляти нормальні кошти, тож нам доводилось частенько брати кошти в борг. Інколи Юля брала кошти у своєї мами. Звісно ж, що ми все повертали, але теща цього не забула і при кожній нагоді мені виказувала що я невдаха і бідняк.
Після переїзду Юліної мами до нас життя стало нестерпне, я просто не можу перебувати вдома, не можу сходити нормально в душ, не можу розслабитись чи поспілкуватися з сином. Теща кричить на малого, взялася за його виховання своїми радянськими замашками. Дитина замкнулась в собі, зі мною не хоче навіть говорити, боїться щось сказати чи зробити не так, бо бабуся буде сваритись.
Відносини з дружиною у нас теж погіршилися, Юля завжди стає на бік своєї мами, кричить що у нас завжди немає грошей і нічого їсти. Хоч я і знаю звідки як то кажуть ноги ростуть, але зробити нічого не можу. Практично теща мене виживає з сім’ї, вона не посоромилась подати дружині ідею відправити мене на заробітки за кордон.
Зараз живу мрією про те, щоб все стало як було. Хочу жити своєю родиною, щоб ніхто не втручався в наше життя. Зараз нам дуже тісно в однокімнатній квартирі спокою нікому немає. Брат моєї дружини зовсім не йде на контакт і навіть розмовляти зі мною не хочу. Атмосфера в родині грозова, таке відчуття що блискавки літають між нами всіма.
Їхати за кордон мені б не хотілось, не хочу залишати сина та дружину. Жити так далі теж більше не можу, бо вже немає сил. Що мені робити, я навіть не знаю.