Я не дуже гостинна людина, адже іноді люблю посидіти в тиші та спокої, особливо після важкого дня на роботі, але є такі люди, яким на це байдуже, і, на жаль, в моєму оточенні такі теж присутні.
Після робочого дня я повернулась додому, поставила чайник на плиту, і почала шукати фільм на вечір. Мій чоловік тоді був у від’їзді, адже його робота напряму зв’язана із відрядженнями, тому купивши собі піцу, я стала влаштовуватись на диван.
Мій телефон задзвонив. Я зраділа, подумавши, що це мій чоловік телефонує, але, на диво, це була двоюрідна сестра моєї матері Галина. “Ми тут проїздом біля твого дому, зараз зайдемо в гості. Чекай на нас!” – сказала вона, і поклала слухавку.
Мені не хотілось приймати гостей, їх ж потрібно ще чимось пригощати, а мій холодильник практично пустий... Та виходу не було — вони прямували до мене.
За десять хвилин у двері постукали. Відчинивши, я побачила Галину, її чоловіка та двох дітей. Вони сіли за стіл, я пригостила їх піцою та чаєм. Говорити було практично ні про що, бо вони не такі вже й близькі мені люди.
Двоє їхніх синів бігали квартирою, і мучили мого кота, а тітка зі своїм чоловіком розмовляли про щось своє. Час йшов, я вже хотіла спати, а вони все не йшли.
Зайшовши до себе в кімнату, я побачила, що моя косметика лежить розкидана на підлозі. Тіні побиті та розсипані, тональний крем розлитий на килим. Моїй злості не було межі.
Я вийшла з кімнати та сказала їм забиратись, адже стримувати агресію в собі більше не було сил. А на додачу мені довелось сказати їм суму, яку вони винні мені за ті речі, які зіпсували малі. Так нормальні гості не вчиняють.
