Виріс мій син не таким чесним, яким би мені хотілося

Хочеться мені поділитися з кимось своєю історією, бо мені необхідно виговориться.

Виростила свого сина я сама, ніхто мені ніколи в цьому не допомагав. Батьків же в мене не було, рости й виховуватись мені прийшлось в дитячому будинку. Чоловік же мій пішов від мене, коли нашому Андрію виповнилося два рочки.

Звичайно, що важко мені тоді було. Жили ми в сімейному гуртожитку, коли ж чоловік покинув нас, то ми з сином так і залишилися жити тут й надалі. Грошей же ні на що не було, навіть на їжу, тож мені довелося влаштуватися на роботу, а Андрія віддати в дитячий садок.

Працювала я спочатку у нашому гуртожитку прибиральницею, потім мене взяли на вахту. Робота не дуже добре оплачувалася, та мені з моїм шкільним дипломом більше нічого й не світило. Тож я була щаслива й цьому.

Коли вже син ходив до школи, то мене взяли працювати продавцем у великий продуктовий супермаркет. Там заробітна плата була трохи кращою, але все одно нам з Андрієм завжди всього не вистачало.

Адже необхідно було й за житло заплатити, й одяг дитині купить. Син дуже ображався на мене, що я не купувала йому іграшки які він хотів, або ж модні речі, які були в інших дітей.

Та хай як там важко й складно не було, а мені вдалося виростити самій сина й навіть дати йому освіту. Андрій то був розумним хлопцем і навчався на безплатній основі, але ж всі ми розуміємо, скільки ж крім цього, потрібно для навчання.

Нещодавно син повідомив мені, що одружується. І сказав, що його наречена на 15 років старша від нього… Й дуже заможна. Андрій не став приховувати від мене, що одружується зі Світланою через гроші, яких йому так не вистачало по життю. Син наголосив на тому, що не хоче працювати все своє життя за копійки, як я.

Мене ж ця новина просто вибила з життя. Останні дні мені вона не дає ні працювати, ні спати, ні їсти. Й просила я свого сина не робити такої помилки, казала, що в шлюбі по розрахунку нічого доброго не може бути, та він мене не слухає. Й навіть трубку не бере. Образився на мене.

Не знаю тепер, як мені бути й що робити… Не хочу, щоб Андрій ламав собі життя – виховувала його ж зовсім не таким, а воно он як вийшло…

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Виріс мій син не таким чесним, яким би мені хотілося