Ми з чоловіком вже 20 років одружені. З Андрієм у нас була дуже гарна романтична історія, але у фільмах на жаль не показують чим все закінчується насправді. Так з часом наші почуття згасли, жили лише по інерції та заради доньки. Але останнім часом я все частіше задумуюсь про розлучення, сподіваюсь ще знайти своє щастя, а не доживати віку з некоханим чоловіком. Та й знаю що в Андрія вже давно є роман на стороні, але довести я нічого не можу.
Колись, ще на весілля нам батьки подарували гроші й ми вирішили не слухати нікого і вкласти їх у бізнес. Всі переконували що краще б квартиру купили, ніхто у нас не вірив. Але попри те, справи йшли добре, і вже через 5 років ми змогли купити навіть не одну, а дві квартири. За однією сваркою вирішили що нам просто необхідним є підписати шлюбну угоду. Думали що так буде найкраще, і всі захищені від якихось несподіванок.
Все було прекрасно, у нас народилась донька, я відійшла від справ і тепер бізнесами займався лише чоловік. А я старанно виконувала роль домогосподарки. Та якось ми почали віддалятись один від одного, вже не було такої любові та пристрасті як раніше. Кожен загрузнув у своїх справах і часу один на одного просто не вистарчало.
Але я була спокійна – у нас є договір, отже в разі чого гола, боса не залишусь. Та все ж я почала помічати що Андрій після роботи зовсім не спішиться додому, а у вихідні в нього раптом вимальовуються якісь не зрозумілі справи. Тоді я запідозрила що у нього хтось появився. І моя жіноча інтуїція мене не підвела – моя знайома бачила Андрія в ресторані з якоюсь незнайомкою. Не скажу що була шокована, але це було дуже не приємно.
Я вирішила не зізнаватись у тому що знаю одразу, адже крім слів у мене не було ніяких доказів. І я вирішила діяти обережніше, почала зводити розмови до того, що одну з квартир потрібно записати на доньку, відкрити на її ім’я банківський рахунок. Сподівалась, що в разі чогось вона не залишить мене без даху над головою.
Андрій справді погодився на мої пропозиції, казав що квартира буде як подарунок доньці на повноліття. А рахунок у банку знадобиться коли поступатиме. Та виявилось що донька більше прихильна до батька – завжди його вигороджує та захищає.
Тоді я вирішила більше не терпіти й поговорити з чоловіком. На диво він у всьому зізнався і сказав що більше не кохає мене, але розлучатись не хоче. Я просто благала його, щоб відпустив мене, адже ми не кохаємо один одного і бути разом немає сенсу. Але нічого не міняло його думки.
Вже й не знала що мені робити, адже бізнесами займається лише чоловік, я вже напевно навіть втратила хист до цього, та все записано на Андрія. А мені вже не 18, щоб починати все з початку.
Загалом, вже який місяць я в роздумах, адже розлучитись без втрат не вийде, а своє кохання я ще хочу знайти.