Мене звати Катерина. Я вдруге заміжня й маю дорослого сина Святослава, який вже скоро одружиться й стане сімейною людиною. Й Ви знаєте, мені аж ніяк не хочеться, щоб мій син запрошував на своє весілля біологічного батька. При тому, що всі витрати по святкуванню взяв на себе мій теперішній чоловік – Матвій, якого Святік завжди називав своїм батьком, а той, і собі, його безмежно любив та любить.
Микола, мій перший чоловік, зрадив колись нас з сином і пішов жити до іншої жінки, у якої вже була своя дитина. І всі ці 20 років він не давав про себе знати, й ніяк нам не допомагав. Але мій син завжди мріяв розшукати свого батька, й подивитися йому у вічі, що вій й зробив місяць тому.
Не знаю, що там вже Микола наговорив Святославу, та він його відразу полюбив і вибачив за події в його дитинстві. Майже через день вони зустрічалися то на річці, то ходили кудись посидіти, або ж їздили й подорожували по області на автомобілі сина. Мені ж подробиць таких зустрічей ніхто не розповідав, що й злило мене найбільше. У мене наче відбирали сина, й зробити щось з цим у мене змоги не було. Як дізналась про це все? Мені розказала наречена мого Святіка, бо ми з нею дуже потоваришували й вона просто в доброму руслі поділилась зі мною.
Коли моєму сину було 10, то я вдруге вийшла заміж. Матвій був і є гарним чоловіком для мене й чудовим батьком для мого сина, він його полюбив, як рідного. Дітей же у нас, крім Святіка, більше не було, тож вся любов й турбота віддавалася тільки йому.
Мій новий чоловік дуже балував мого сина, він йому купував дорогі подарунки, забирав його зі школи, возив часто відпочивати на море та в гори. Коли ж Святослав підріс, то вітчим оплачував йому навчання в престижному виші й допоміг влаштуватися на роботу. Й ніколи не було між ними якихось конфліктів чи неприязні, вони спілкувалися між собою, як друзі.
Коли ж син повідомив нас, що одружується, то навіть питання не ставало за гроші – Матвій відразу сказав, що робимо гарне й велике весілля й оплату він повністю бере на себе, саме так він і сватам сказав, на що вони не заперечували. А кошти на це все ми з ним ще давно почали відкладати, бо знали, що колись таки син буде одружуватись й треба подумати за це наперед. І це ідея саме мого чоловіка була, а не моя, це він завжди все продумував наперед.
Про те, що Святослав знайшов свого біологічного батька і запросив його на весілля, Матвій не знає. Та я й боюсь йому казати про це… Він все так близько до серця бере, та й Святіка він вважає своїм сином, тож ця новина його дуже образить. Мій чоловік присвятив своє життя моєму сину і тут на тобі, така вдячність на нього чекає, а він навіть не підозрює.
Святослав же мене й чути не хоче, каже, що вклонятися буде на весіллі тільки рідному батьку, бо в ньому тече рідна йому кров й саме його вибав йому Господь. Ми трохи з ним посварилися і вже тиждень, як син до нас не приходить, а Матвій навіть і не підозрює чому.
Та й боюсь я, що на весіллі мої любі чоловіки дуже посваряться і це зруйнує нашу сім’ю. Поява Миколи в нашому житті ні до чого доброго не призведе, це точно. Він людина – егоїст, яка ще й для себе буде користі шукати. Він же не запропонував своєму рідному сину грошей на весілля чи допомогу якусь свою, а прийде просто відпочити й себе показати… Й чекає, мабуть, що Святослав тепер йому допомагатиме фінансово, оскільки сам він живе не багато. Як бути мені в цій ситуації? І чи розказувати про це все Матвію? І як це зробити…
