«Я думав вона пішла від нас, тому що не любить тебе, але виявилось, що вона не любить нас.»

У мене в житті склалась не приємна історія, я б сказав горе. Моя дружина покинула мене з сином, коли тому було 5 років. Пішла до іншого, заможнішого, а ми стали їй не цікаві.
Я виховував його сам, ні в кого не просив допомоги, працював на двох роботах і рідко з‘являвся вдома. Малий розумів мене, гарно вчився і допомагав у всьому.

Я не розповідав йому де поділась мама, аби не засмучувати його. Весь час годував казками, що вона скоро повернеться, але він ріс і задавав все більше питань. Тоді мені довелося розповісти йому правду. Після цього сина ніби підмінили, став закритим, не вчився, зі мною не розмовляв і не виходив з своєї кімнати. Мене стали часто викликати в школу через його погану поведінку і погані оцінки. Я вже не знав, що мені робити, не міг використовувати жорстокі методи виховання, йому і так не легко зараз.

Та йому ставало все гірше і гірше і він абсолютно мене не слухався. Якось ввечері він не повернувся додому зі школи. Я шукав його всю ніч, підключив всіх знайомих і ми обшукали все місто – не знайшли. Я подзвонив до школи, там сказали що сьогодні він не відвідував заняття. Я був розгублений, де його шукати? Куди він міг подітись?

На наступний день пошуків ми його знайшли на зупинці біля дому, він приїхав звідкись. Коли я його запитав де він був, він проігнорував мене і пішов додому, більше він зі мною до вечора не говорив. Але я трішки заспокоївся, живий і добре.

Ввечері він підійшов до мене, сів і… заплакав!
-що сталося, сину, ти поясниш де ти був?
-вибач мене, тату.
-за що?
-я не повірив тобі і поїхав до мами, я знайшов у тебе в телефоні її адресу, думав вона пішла від нас, тому що не любить тебе, але виявилось, що вона не любить нас.
-ти їздив до неї?
краще б я цього не робив,- похмуро сказав син.
-все добре, я не ображаюсь, ти мав це зробити.

Син подумав, що через мене його мама покинула нас, але він дізнався правду. Не можу собі навіть уявити яку біль він пережив, але це змінило його.
Його мама потім ще телефонувала мені, почала кричати і просити, аби ми більше ніколи не чіпали її, не дзвонили. Я знав, що вона черства, але не настільки, щоб навіть не поговорити з рідним сином. Вона відправила його додому і навіть не дала шансу.

Тепер він знову мій! Допомагає мені, належно вчиться і хоче йти на роботу, аби я менше працював. Таким щасливим я вже давно не був. Нехай колишня  дружина нас не любить, але ми є один в одного, і цього не змінити. Кажуть материнська любов найміцніша, а я вам скажу що найміцніша та, яка йде від щирого серця, і не чекає нічого взамін.

Згодом я зміг оплатити сину університет, він закінчив його з червоним дипломом і через кілька років допоміг мені продати наш будинок і купити квартиру в центрі міста, я переїхав та зміг знайти кращу роботу, на якій мені більше платили. А син одружився і в нього народилось двоє чудових дітей, тоді він сказав, що нарешті зрозумів як сильно я його люблю, і як боляче він зробив мені, коли поїхав шукати свою маму. Тоді той ще раз вибачився переді мною і подякував за все, що я для нього зробив, а я нарешті почав жити спокійно.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
«Я думав вона пішла від нас, тому що не любить тебе, але виявилось, що вона не любить нас.»