Я не бачусь зі своїм двоюрідним братом, адже колись моя тітка і мій брат дуже посварились, і причиною цьому стали їхні батьки

Приблизно з 18 років мій тато поїхав із дому жити в інше місто, припинивши спілкування із батьками та сестрою. З усім він розбирався самотужки, і, з невеликою сумою в кишені, він зміг стати на ноги.

Причиною того, що він перестав підтримувати будь-які стосунки із сім’єю, стало зовсім неправильне відношення батьків до обох дітей. Свого сина Петра вони змушували робити все в будинку, по хазяйству, та розраховували тільки на його сили, на відміну від їхньої доньки Єлизавети.

Бабуся з дідусем виховували свою доньку, наче справжню принцесу: в город не відправляли, свиней вона ніколи не годувала, вдома практично ніколи не прибирала, обґрунтовуючи це тим, що вона дівчина, і їй набагато важче, до того ж вона буде змушена робити все це, коли вийде заміж, тому зараз вона відпочиває.

Мій тато не хотів миритись із цим, але мусив, адже нічого не міг зробити. Його виховували правильним та хорошим хлопчиком, який ніколи не перечитиме своїм батькам. Час йшов, Петро робив усе, про що його просили, але зовсім не бачив віддачі від батьків — їхнє відношення до Лізи було набагато кращим, ніж до сина.

Хлопець встигав ходити до школи, робити всі хатні справи, а ввечері біг допомагати сусідці Лесі, яка давала Петру якусь копійчину за роботу, яку він їй зробив. Так мій батько з дня в день мучив себе усім цим, і щовечора приходив додому змучений, наче годує і опікується всією сім’єю, хоча насправді все так і було.

Мій дід Віктор працював на пилорамі, тому він мав змогу побудувати собі гарний та великий будинок. Він був найкращим у селі, і всі, хто проходив повз, милувались ним та, напевно, заздрили.

Одного вечора, коли всі посідали за стіл, аби повечеряти, Віктор зі своєю дружиною повідомили своїх дітей про те, що свій будинок вони переписують на доньку Лізу. Дівчина дуже зраділа, а от мій тато не міг зрозуміти чому саме таке рішення прийняли його батьки, адже вони обоє їхні діти, а відношення зовсім різне. Батько сказав Петру: “Не сумуй сину, ти ж чоловік, ти й сам зможеш все собі збудувати та влаштувати хороше життя, а вона дівчина, їй треба більше”.

Після цих слів мій тато вирішив, що не збирається більше гнути спину для батьків, які абсолютно цього не цінують. І як тільки йому виповнилось 18, він поїхав з села шукати кращої долі, і відтоді не спілкується зі своїми батьками та сестрою.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Я не бачусь зі своїм двоюрідним братом, адже колись моя тітка і мій брат дуже посварились, і причиною цьому стали їхні батьки