Те, що стосунки з сестрою чоловіка у неї не складаються – Марія зрозуміла ще при першому знайомстві. Інна навіть не приховувало того, що наречена брата їй не надто подобається – часто при ній згадувала колишнє кохання Влада, говорила про те, що чекала від брата кращого вибору. Тоді я просто проігнорувала це, хоч мене дуже зачепило – не хотіла влаштовувати скандали та сварки.
Наступного разу мені «прилетіло» на самому весіллі. Спочатку Інна розкритикувала мою сукню – не надто стильна, повнить та й взагалі дивно одягати фату, якщо я вже два роки зустрічаюсь з її братом. Потім, як виявилось, ресторан не надто гарний, а страви не смачні – можна було б пошукати щось краще, адже вибір був. Хоч при цьому всім гостям все сподобалось. Я тоді сказала Владу, що терпіти таке не буду й щоб він поговорив з нею. Мій чоловік погодився, але, як я розумію, це не дало результату.
Я вирішила просто ігнорувати її нападки й так їй набридне. Людина ж зрозуміє, що дарма витрачає енергію на таке – бажаного результату вона не отримає. Та не тут то було – сестра мого чоловіка не втрачала надії втягнути мене у конфлікт. А може вона взагалі просто насолоджувалась тим, що ображає мене – хто знає.
Кожен раз, коли ми всі збирались за родинним столом на свята – Інна часто починала розмову про мене. Вона не соромилась при людях обговорювати мене як господиню, критикувати мої кулінарні вміння і згадувати ту ж дівчину, з якою Влад зустрічався до мене.
– Ой, а як Іра готувала голубці – пальчики оближеш. Пам’ятаєш, Владе? Вона і готувала смачно, і встигала за собою доглядати та ще й працювала. Ми й досі часто спілкуємось – шкода, що у вас нічого не вийшло. Ти, Маріє, не ображайся, але кажу як є. коли Влад розійшовся з Ірою ми всі дуже засмітились – я думала вони таки одружаться,- єхидним тоном сказала Інна.
– Може ти вже трішки зупинишся і перестанеш говорити все, що тобі лізе у голову? Я втомився це вислуховувати, – роздратовано сказав Влад.
– Владику, а чому ти так нервуєш? Я ж не винна, що твоя дружина не дотягує до Іри. Може так хоч якось вплину на неї і вона почне трохи краще готувати. Та їй не завадить змінити імідж – зачіска не вдала, шкіра не надто доглянута та й одяг старомодний. А от Іра…- почала було Інна і тут її перебив Влад.
– Все, ти вже чисто совісті не маєш. Думаю нам з Марією додому. Дякую за гарний стіл, – випалив мій чоловік і вийшов з-за столу.
Всі, хто був у кімнаті, замовкли та чекали, що ж буде далі. Я тільки почервоніла і не знала що й сказати.
– От бачиш, що я й казала. Ти дуже змінився з того часу, як розійшовся з Ірою. Щось твоя дружина не надто добре на тебе впливає, що ти так говориш з ріднею, – ніяк не заспокоювалась Інна.
– Доню, може ти вже трохи заспокоїшся? Я вже сама втомилась слухати це. Ти постійно ображаєш Марію – тобі самій не набридло? Ми знаємо, що ти гостра на язик і ти любиш єхидно сказати, але може не варто? Чому ж ти не розказуєш як ти й Іру діставала своїми повчаннями? Я тебе, звісно ж, люблю, але терпіти такого не хочу, – впевнено сказала моя свекруха.
Я й не чекала такої підтримки. Ольга Олександрівна часто намагалась мене заспокоїти, казала не звертати уваги на Інну. Та зараз і вона вже не витримала.
Після слів матері її донька замовкла й не знала що й сказати. Такого повороту вона не чекала – ніхто і ніколи не сперечався з нею. Та піти проти матері вона не наважилась.
