— Навіщо тобі дитина в 18 років, Олю. Ти ще занадто молода – у тебе все життя попереду. Як ти будеш сама виховувати малюка – без грошей, без чоловіка, без роботи. Саша твій взагалі забув за тебе і чути не хоче, а ти сама маєш тягнути цю ношу? Я тобі вже кажу – роби щось, бо я не прийму тебе з дитиною. Я не хочу в домі байстрюка.
Почути таке від рідних батьків – нестерпно боляче. Але Саша просто відмовився від неї й дитини. Це не було одразу ж – спочатку він казав, що вони одружаться, що він знайде роботу і вони точно щось придумають. Та йшли тижні й Саша не просто не вирішував проблему, а все більше віддалявся від Олі – то справи, то прихворів, то втомлений після навчання. А потім і взагалі перестав виходити на зв’язок і від Олі не приймав дзвінки.
Як потім вона дізналась — мама Саши категорично відмовляла його від шлюбу і переконували, що то не його дитина. Вона всім розказувала, що Оля нагуляла дитину і хоче просто повісити її на Сашу. Так Оля і залишилась сама.
Мама вмовляла її позбутись дитини, але дівчина була непохитна – може Саша одумається, може зрозуміє свою помилку. А тепер мама ще й обіцяє не пустити додому з дитиною. А Саша так і не цікавився ні Олею, ні їх майбутньою дитиною.
За кілька місяців Оля народила здорову дівчинку. Вона була чудовою і кожного разу, як дівчина брала її на руки – плакала від щастя. Ну як можна було не народжувати її чи залишити в пологовому? Та ні за що.
Оля вирішила, що вони з маленькою Діанкою самі впораються з усім і будуть щасливими.
Дівчина почала шукати місце, куди б вони з донькою могли піти одразу ж з пологового. Можливо, якби вона прийшла додому, то мати б не вигнала її, але точно не підтримала б. А вона втомилась від образ, нервів та переживань. Не хочеться, щоб дитина росла у сварках та криках. Краще шукати інші варіанти.
Оля позичила трохи грошей у знайомих, щоб купити дитині все необхідне й оселилась в притулку для мам з дітками. Одразу з пологового вона поїхала саме туди. Там були такі ж мами, які не мали куди подітись. Але всі вони були сильні та любили своїх дітей.
Але життя продовжувалось. Оля була щаслива, хоч і жила тільки з донькою. Вона знайшла нових подруг. А через рік змогла влаштуватись на роботу і віддати Діанку до садка. З часом вона почала заробляти достатньо грошей, щоб орендувати хорошу квартиру.
Оля змогла витримати усі випробування. Пройшло п’ять років. Саша так і не питав нічого про доньку. Та й не дивно – він почав пити, втратив роботу та й досі жив з матір’ю.
Нарешті Оля вирішала жити для себе і вийшла заміж за хорошого хлопця. Він став справжнім батьком для Діанки та люблячим чоловіком для мене.