Мої батьки довго чекали на дитину, адже це була їхня мрія — малюк, якого вони любитимуть та виховуватимуть. Їм було не важливо — дівчинка це чи хлопчик, адже, в будь-якому разі, маля — це їхня кровинка.
Поки мама ходила вагітною, тато був у рейсі. Він працював на шахті, і поїхав у відрядження до іншого регіону. Коли почались пологи, він був ще не в місті, але вже збирався додому. Пологи виявились не легкими. Перше маля, жінка не знає що робити, як проходить весь процес, от і мама нервувала, бо не знала, чи все складеться добре.
Вона боялась за здоров’я своєї дитини, тому постійно розпитувала в лікарів, чіплялась до санітарок із розпитуваннями що до чого. Моя бабуся Наталія приходила до неї щодня, приносила чогось смачненького, заспокоювала, адже практично кожна жінка проходить через це хоч раз у своєму житті, тому їй було нічого боятись.
Батьки мої дуже кохали одне одного. Познайомились вони ще у школі, але почали зустрічатись тоді, коли виявилось, що потрапили на навчання до одного університету. Там вони проводили весь час разом, розмовляли про все на світі. Згодом одружились, бо не могли провести й дня одне без одного. За три роки мама завагітніла, і вони чекали на маля.
Тато часто їздив у відрядження на місяць — два, і вони змушені були бути окремо. Коли почались пологи, тато був не в місті, тому мама народжувала одна. Тоді не було ще таких комунікацій, аби спілкуватись в режимі онлайн — лише по телефону.
Народивши, мама пролежала у пологовому ще два дні, а тоді її виписали. Її зустріла бабуся Наталя та батьки Віктора. Ще тоді їхні лиця були не зовсім радісні.
По приїзду додому, аж за тиждень після виписки, тато відразу взяв мене маленьку на руки та сказав мамі, що я не його донька. “Підборіддя не таке, колір очей зовсім інший, – сказав він, – добре, що мої батьки помітили. Звідки мені знати, що ти робила тут, коли я був у відрядженнях.”
Такі його слова дуже образили маму, і вони зробили тест на батьківство. Я виявилась його рідною донькою. На радощах він обійняв маму, та розцілував маленьку мене.
– За таку доню я тобі хоч зірку з небес дістану! – Викрикнув на радощах він своїй дружині.
Але вона була дуже зла та ображена на нього. Мама забрала мене з його рук, та сказала, що не збирається більше бути його дружиною, і не дозволить, аби він бачився зі мною.
Відтоді я виросла без батька, але я не сумую, бо було б гірше бачити нещасну маму біля нього, ображену за сказані тоді слова.
