Дружина побігла у справах, а мене залишилась пригледіти за донькою. І хоч я не так часто залишався з дитиною через роботу та основні правила все ж знав – погодувати, одягти по погоді та слідкувати, щоб нічого не трапилось. Коли моя донька, як завжди, вибігла погуляти у двір до дітей – я одразу попередив, щоб за годину прийшла обідати, адже дружина зварила смачний суп, приготувала котлетки та спекла шарлотку. Все, що залишалось мені – підігріти та нагодувати доньку.
Погода на дворі була гарна, тому я теж вийшов трохи подихати й заодно краще поспостерігати за донькою. Іринка ганяла з іншими дітками, гралась та поводилась як і більшість дітей. Та помітив дівчинку, ровесницю моє доні, яка сиділа на лавці й не дуже хотіла брати участь в іграх. Вона інколи підбігала до дітей, але завжди намагалась гратись акуратно та стримано.
Коли я покликав Іринку їсти, то вирішив розпитати про ту дитину. Доня розповіла, що це Марія й вона з дуже бідної сім’ї – у її мами шестеро дітей і немає батька, адже він «пішов до іншої тітки». А дівчинка не грається з дітками, бо боїться забруднити одяг та порвати взуття, адже получить на горіхи від мами. Що якось Марійка бігала та розірвала свій старенький кросівок і дуже плакала, бо боялась йти додому. Вона розповіла, що це її єдине взуття на цей сезон і мама не має грошей купити інше. З того всього мама таки придбала нові кеди, але заборонила бігати. Просто гроші жінки виділила з тих, що мали піти на оплату комунальних послуг.
В той момент мені стало так шкода дитини, та й мами, яка крутилась як білка в колесі. Я не знав як їм допомогти так, щоб не образити. І придумав план. Так, як дівчинка по статурі трішки менша за мою доньку я вирішив обхитрити її матір, але з добрих намірів. Я зібрав деякі речі доньки, які не так давно купив і вона ще не встигла їх вдягнути, і відніс тій жінці зі словами:
– Ви знаєте, нам тут родичі прислали одяг для Іри з закордону, але він на неї маленький. Продавати подароване ми не хочемо, а щоб стояв у шафі – шкода, тому може вашій Марійці підійде?
Жінка дуже здивувалась і не одразу знала що мені відповісти – до того ми не спілкувались, бо сусідів краще знає моя дружина. Мати Марійки погодилась взяти презент, але думаю вона зрозуміла мій задум. Та турбота про дітей переборола її гордість – я робив вигляд, що справді віддаю речі тільки через те, що вони замалі Ірі, а вона удавала, що вірить у це.