Я радий, що розлучився – тепер ніхто не буде керувати мною та вимагати звітності

У свої 40 років я багато чого досяг – простора квартира, гарне авто, солідна зарплатня та щаслива сім’я – ну на перший погляд вона щаслива. Все було б добре, якби моя дружина не намагалась контролювати мене у всьому: що вдягнути, куди піти, що їсти, коли лягати спати та, навіть, які шкарпетки обрати.

Моя робота вимагає багато сил, часу – я часто працюю без вихідних. Саме тому, коли я повертаюсь додому мені бракує сил на сім’ю.. І саме це дружину дратує – їй постійно мало уваги, але, при цьому, вона хоче жити у достатку. Я постійно розриваюсь  – владнати всі справи по роботі та більше часу побути з рідними. На думку дружини я повинен і заробляти, і гарно виглядати, і приділяти сім’ї багато часу. Ну, звісно, якщо я вважаю себе справжнім чоловіком.

І все б було терпимо, якби теща не підливала масла у вогонь. Вона частенько приходила до нас у гості та постійно повчала мою дружину: «Чоловік повинен тебе слухати. Жінка шия, чоловік голова і куди шия поверне – туди голова і дивиться. А от Валькін чоловік возить їх на море по 3 рази на рік». І після всіх цих розмов Ксенія ставала ще більш зла. Доходило до того, що вона вдавалась до шантажу: затримався на роботі – немає вечері, працюєш у вихідний – немає інтиму, поспав довше у вихідний – сам прасуєш свій одяг.

Я терпів таке ставлення довгих 5 років і зрозумів – так далі не можна. І знаєте, що я зробив? Просто подав на розлучення. І тут почалось найгірше – теща кричала, що я св0лоч, а дружина шукала докази моєї зради. Дружина почала шантажувати мене дітьми, майном та зіпсутою репутацією. Але нічого з цього на мене не діяло. Це було смішно – такі її дії підтвердили те, що я правильно роблю.

Я розлучився і тепер можу робити те, що вважаю за потрібне.  Я не мушу звітуватись та виправдовуватись, я не мушу робити те, що я не хочу чи не можу – я вільний від чужих думок та поглядів. Я йду додому і знаю, що там мене ніхто не буде гнобити та не буду боятись чергового скандалу. Звісно, я залишив дружині та дітям квартиру та щомісяця сплачує аліменти, досить пристойну суму, проводжу час з дітьми, але тепер я нічого не винен дружині. Мені набридло бути хлопчиком для биття і я зняв цю ношу.

А ви як вважаєте – правильно вчинив наш герой? Чи варто було спробувати залагодити конфлікт в сім’ї та поговорити з рідними?

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Я радий, що розлучився – тепер ніхто не буде керувати мною та вимагати звітності