Батько покинув її, як тільки дізнався про вагітність – він вважав, що я заважатиму побудувати кар’єру і взагалі він ще не готовий до такої відповідальності. Тож моя мама взяла всі труднощі на себе – вона ніколи не скаржилась і намагалась зробити все, щоб я росла здоровою та щасливою.
Інколи мені було дуже шкода маму, адже вона тяжко працювала, часто відмовляла собі у новому одязі, смачній їжі. І все заради того, щоб мені можна було купити хороші підручники, відвести на гуртки та допомогти вступити у хороший ВНЗ.
І все б було добре, якби наша сусідка, тітка Валя, всіма способами не намагалась мене образити. Чомусь вона не надто любила мою матір, а відповідно й мене. З її вуст не раз звучало слово «байстрючка», яке вона адресувала мені. Вона любила понасміхатись з того, що я не маю батька. Ще й при дітях у дворі називати мене негарними словами й казати, що я виросту такою ж як і мати – не буду мати чоловіка, а тільки нагуляну дитину. І взагалі з таких як я виростають не надто культурні, хороші та порядні жінки. Бо я піду долею своєї мами. При тому, що моя мати кохала тільки одного чоловіка, який її залишив у найвідповідальніший момент.
Мені було страшенно образливо це чути, адже діти теж могли посміятись з мене. Хоч я розуміла, що це не правда, що наша сусідка просто зла жінка – та всерівно частенько плакала від її слів. Але матері я цього не показувала – не хотіла засмучувати, адже у неї й без цього багато проблем.
З роками ця образа у мене притупилась і я просто ігнорувала будь-які спроби тітки Валі заговорити зі мною. І це діяло. Вона втомилась від того, що мене її слова не зачіпають і на деякий час затихла.
Я вступила до університету, вийшла заміж та переїхала від матері до свого чоловіка. На той час тітка Валя жила на дачі й не знала цього. Тож, коли я якось приїхала у гості до матері, а на той момент я була вагітна, вона вирішила мене знову вколоти словом.
– Що, Аню, принесла мамі у подолі? А я казала, що тебе чекає така ж доля як і її.
При цих словах вона єхидно посміхнулась. Та в це й момент до мене підійшов мій чоловік. Ви б бачили її злі очі, коли я пояснила їй хто це є. що я не просто вийшла заміж, а ще й вдало – я кохаю чоловіка, а він мене. До того ж у нас є власне житло, автомобіль і ми ще й допомагаємо моїй мамі, яка, до речі, нарешті знайшла своє жіноче щастя.
Після всього тітка Валя просто вже не мала що й сказати, адже такого повороту подій вона точно не чекала. Вона просто почала щось розповідати про те, як запізнюється до своєї доньки і їй треба йти. Її донечка, до речі, вже другий раз розлучилась. Щось вона не надто любить це обговорювати?
Єдина зброя проти ваших ворогів – це ваше щастя та віра у те, що у вас все буде добре. Не слухайте нікого, хто бажає вам зла – вірте у свої сили та у свою щасливу долю.