Я впевнено можу сказати, що моє дитинство було щасливим до 9 років – саме в такому віці я втратив маму.

І вже після цього у нас дуже погіршились стосунки з батьком, адже я заважав йому влаштовувати своє особисте життя. Інколи зі злості він називав мене тягарем, який не дає йому жити та дихати. Мені було страшенно образливо. Та якось батько взагалі вирішив позбутись мене.

Все просто – татові було вкрай складно поєднувати роботу, догляд за мною та ще побут. Вже не говорю про, що йому було трохи більше за 30 і він ще планував влаштувати особисте життя. А я йому, як він сам зізнався, заважав у цьому. Я забирав багато часу, сил, грошей та ще й лякав потенційних дівчат – не всі готові виховувати чужу дитину. Через мене в нього не склались стосунки з багатьма жінками. Та одна все ж втрималась.

Інна з’явилась у нашому житті, коли ми вже два роки жили тільки удвох. Спочатку вона здалась мені доволі милою та привітною жінкою. Я, звісно, не сприймав її як заміну мами, але сподівався, що ми з нею подружимось. Але після того, як Інна завагітніла – ставлення до мене стало кардинально іншим. Вона могла нагримати на мене за дурницю, пожалітись батьку, що я не слухаю її й взагалі через мене вона нервує зайвий раз. Я отримував на горіхи від батька навіть тоді, коли я нічого не робив. Батька це не надто цікавило і він не хотів дізнаватись мою версію подій – вірив кожному слову своєї нової дружини, а вона й рада.

Так, мало по мало, я став зайвим і батько вирішив позбутись мене. Він не сказав це прямо, але повідомив, що відправляє мене до бабусі на деякий час і обов’язково буде приїжджати. Але я все зрозумів – його Інна підбурила. Ну для чого йому чужа дитина, якщо вона зараз народить свою і батькова увага тоді перейде на новонародженого. Мені стало страшенно образливо, але жодного слова не сказав і мовчки зібрав свої речі.

Бабуся мене справді любила та дбала про мене – можу сказати, що я себе там почував більш спокійно, ніж з батьком та Інною. Спочатку тато щовихідних приїжджав та привозив гостинці. Але з часом ці приїзди почали ставати рідшими. А потім взагалі все закінчувалось телефонними дзвінками раз у декілька тижнів. У батька народилась друга дитина і він повністю перемикнувся на нову сім’ю.

Мене, навіть, не запросили у гості, щоб познайомити з сестричкою. Я зрозумів, що зайвий. Так мій батько повністю перестав цікавитись моїм життям і взагалі ніяк не збирався допомагати, хіба бабуся прямо просила про щось. Людина просто вирішила жити своїм життям і забути все минуло, яке йому заважало.

Так у бабусі я закінчив школу та вступив до університету. Моє життя почало налагоджуватись і я, навіть, захотів зустрітись з рідним татом. Та коли я приїхав у гості, то зрозумів – ми абсолютно чужі люди. Нам навіть нема про що поговорити. А Інна й далі поводилась так, ніби не вона прийшла і вигнала мене з дому, а я завинив чимось.

Зараз, через стільки років, я відпустив цю ситуацію і вже й не так болить. Та в дитинстві це була найбільша моя проблема та образа і мені було вкрай важко змиритись з втратою не тільки матері, але й батька.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Я впевнено можу сказати, що моє дитинство було щасливим до 9 років – саме в такому віці я втратив маму.