Я давно не приїжджала в село, з якого родом моя мама. Ще коли мені було десять, ми востаннє навідались до бабусі. Але через те, що вона захворіла я вирішила на декілька днів приїхати відвідати її.
Бабуся була рада моєму візиту. Нарешті, через стільки років в мене була можливість віддячити їй за всю турботу, яку вона давала мені в дитинстві. Тепер я готувала їжу для неї та прибирала. А бабуся розповідала історії зі своєї молодості.
Одного разу, йшовши з магазину додому мені в слід хтось крикнув – “ Ганнусю!”. Це був старенький дідусь з цього села. Проте, мене не звали так, моє ім’я Ліда. Дідусь дивився на мене і плакав, мені на думку спало, що це місцевий божевільний. Але він запевнив, що знає мене.
Виявилось, колись багато років тому, він був закоханий в мою бабусю Ганну. Бувши юнаком, довго добивався серця місцевої красуні. Йому це майже вдалось, але його забрали в армію. А бабусю батьки видали за мого дідуся проти її волі. Цей чоловік не переставав любити її, але вона вирішила не руйнувати вже створену сім’ю.
Мене цей дідусь впізнав через те, що я ззовні дуже схожа на неї. І він вже думав, що покинув цей світ, якщо побачив своє перше і єдине кохання.
Прийшовши одразу розповіла історію, яку почула від незнайомця. На моє здивування, вона виявилась правдивою. Бабуся також кохала цього чоловіка, а дідуся поважала тому не стала зраджувати йому. Також вона показала фото на якому була в такому ж віці, як я зараз. Ми справді були надзвичайно схожі. Бабуся порадила мені, завжди іти за покликом серця, щоб ніколи ні про що не жаліти. Щоб не розбивати серця тим, кого любиш насправді.
Невдовзі, старенька відійшла в інший світ. Ми з батьками в цей же день приїхали в село. Він сусідів дізнались, що на сусідній вулиці, також віддав Богу душу один дідок. Це був той сам незнайомець, що переплутав мене з бабусею. Напевне, тепер там вони зможуть бути разом.