Як ти смієш забирати телефон у племінниці?

Ми щоліта приїжджали на дачу до батьків чоловіка – подихати свіжим повітрям, поїсти домашніх фруктів та овочів. Інколи наша 8-річна донька залишалась на тиждень-два. Хоч зі свекрухою у мене були специфічні стосунки, вона все запитувала про наші заробітки та постійно жалілась, що її донька бідніше живе, але доньку їй я могла довірити.

Окрім мого чоловіка в Алли Борисівни була ще молодша дочка Марина. Дівчина рано вийшла заміж, народила дівчинку, на 2 роки молодшу за нашу Дарину, але так само скоро розлучилась. Колишній чоловік сплачував аліменти, Марина сама підробляла адміністратором у салоні краси, але чомусь їй постійно не вистачало грошей. До того ж, вона не була обділена увагою чоловіків – і багато її рахунків сплачували кавалери. Що можна сказати – добре прилаштувалась. А на літо Марина відправляла дитину до мами – як привозила у травні, так забирала аж у вересні, а інколи пізніше. Щоправда, часто приїжджала у гості та привозила гостинці.

Цього разу, перед поїздкою, ми придбали доні телефон – не надто круту модель, але досить непоганий, як для дитини її віку. Тож ми могли зателефонувати їй у будь-який момент та не відволікати свекруху та свекра від справ. Але от декілька днів телефон доні був вимкнений. Ми вирішили, що вона просто забула зарядити його то ж не переймались.

Та коли ми приїхали на вихідні у село, то дізнались, що доня подарувала телефон Ані, доньці Марини.

Мій чоловік був просто обурений – не тому, що йому шкода для племінниці телефон, а тому, що без нашого відома його мама розпоряджається нашим майном.

–І ти, брате мій, пошкодував мамі-одиначці допомогти? Ти хочеш відібрати телефон у рідної племінниці? Та в тебе достатньо грошей, щоб купити новий. І взагалі – ти б міг і мені, як молодшій сестрі, підкинути грошенят. Як-не-як я сама виховую доньку.

– Сама? – обурився Андрій, — та тобі Іван платить хороші аліменти. Та ти сама працюєш, але ж всі гроші витрачаєш на гульки з подругами та на себе. Ти подивись, що твоя дитина не має жодного свого одягу – все вбрання їй дали ми, навіть, труси. Мовчала б, а то я Івану розповім куди йдуть гроші на дитину.

Після цього Марина забрала телефон в Ані та віддала його нам. Ми ж не взяли його – не можна вплутувати сюди дитину. А своїй донці ми придбали інший.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Як ти смієш забирати телефон у племінниці?