Часто трапляється, що у родині двоє дітей, та ставлення батьків до них різне. Важко збагнути причину, але так буває. І це продовжується впродовж всього життя, не лише у дитинстві. Ось і зараз така історія.
Я працюю в деканаті. Особливих функцій не виконую, проте часто спілкуюсь зі студентами, допомагаю з організацією різних університетських подій. Маю двох донечок, та ніколи їх не розділяю. На мою думку, у них однаково важливі проблеми, потреби, бажання. І так буде завжди. Проте, я стикнулась з кардинально іншою ситуацією.
Одного разу прийшло розпорядження. Була хороша можливість для студентів здобути подвійний диплом і повчитись один семестр у Польщі. Усе це безкоштовно, але потрібно було оплатити проживання. Це не надто велика сума.
На факультеті в цей час навчались два брата. Один на 2 курсі, а інший – на 3. Олег – старший навчався на бюджеті, та батьки не надто йому сприяли. Молодший, Максим, погано навчався, батьки платили за його оцінки, проте завжди у всьому його готові були підтримати.
Ось цього разу прийшов Олег. Він приніс гроші на пропозицію, за брата, йому все ж кошти довіряли більше.
Я спочатку не зрозуміла, тому й перепитала:
–То ти приніс гроші за проживання? Правильно, це чудова пропозиція, в тебе прекрасні результати.
–Та ні, Галино Дмитрівно, це за Максима.
–А ти хіба не поїдеш, це ж така можливість!
–Та ні, я не навчатимусь в Польщі. У нас не вистачить грошей стільки. Мама каже, що мені і тут вистачає навчання. А у Максима, можливо, це останній шанс себе проявити.
Хлопець говорив це, як дорослий, та очі налились сльозами, і голос зривався, як у маленької дитини.
–То я піду? Дякую.
Він справді пішов. І це мене так вразило. Такий перспективний юнак через необ’єктивну критику своїх батьків втрачає прекрасну можливість. Чому ж йому так не щастить? Чому йому має вистачити того, що він має? Ці питання і досі залишаються без відповідей.
