Олена 25 і вона досі незаміжня та без дітей і це означає, що вона не реалізувалась як жінка. Принаймні в цьому переконана її мати – жінка деспотична, яка звикла керувати донькою та вирішувати за неї буквально все. Але останні роки вона відчула, що донька починає пручатись і не піддається впливу. Це, звісно, ж дратує жінку і вона завжди починає сварку. Велика проблема Олени – вона ніяк не може переїхати жити окремо, то грошей не вистачає, то мати влаштовує скандали та крики. Дівчина, щоб уникнути сварки, просто замовкає та виконує прохання мами.
Дівчина завжди мріяла про кар’єру успішного фінансиста, саме тому добре вчилась у школі, вступила на економічний в університет і вперто йшла до своєї мети. І це дало свої плоди – зараз дівчина працює в успішній компанії та саме очікує на підвищення. Саме це турбує маму. Адже донька ніяк не влаштує особисте життя.
– У твої роки я вже мала двох дітей, власний дім і чоловіка. І ніякі кар’єри мені не були в голові. Жінка створена для сім’ї, а ти вигадуєш собі всяке. Я дочекаюсь онуків від тебе? Чи ти плануєш все життя прожити у мене вдома?
– Але ж мамо, я маю право на своє життя і поки я не хочу заміж і дітей. Невже тобі важко мене зрозуміти? – благала Олена.
Та мати була непохитна – кожен день скандали, моральний тиск та приниження. І головний її аргумент: «А я у твої роки…».
Мама Олени вдалавалась до хитрощів – намагалась засватати доньку за синів своїх знайомих, коліжанок чи співробітниць. Вона усіма силами пробувала «прилаштувати» доньку, поки тій ще нема 30-ти – жінка переконана, що в такому віці заміж вийти нереально. І те, що світ давно змінився, що жінка має право на самореалізації її не цікавило.
Але її доньці пощастило, якщо можна так сказати, і їй запропонували стати керівником філії компанії, але в іншому місті. Олена без вагань погодилась та. без попереджень, поїхала. Вона знала, що мама її не відпустить, а так – їй доведеться змиритись з вибором.
