Женя сиділа в кафе з новим обранцем, а поряд стояв візочок з дитиною, які від сили було декілька місяців. І тут я втратив дар мови – залишити одних дітей, щоб народити ще.
Ми були середньостатистичною сім’єю зі своїми радощами, проблемами та подіями. Я працював в логістичній компанії, а моя дружина була викладачем англійської мови. За 10 років спільного життя у нас народилось двоє доньок – Оля та Дарина. Дівчаток ми страшенно любили і я й подумати не міг, що дружина нанесе нашим дітям такий удар.
А почалось все з того, що моя дружина все частіше затримувалась після роботи, все частіше на вихідні мала інші плани з подругами та все менше часу вона приділяла мені та дітям. Я не тиснув на неї, бо думав, що це такий період – їй потрібна свобода, адже вона тільки рік тому вийшла з декрету. Але Женя вже переходила всі межі – бувало таке, що вона поверталась вже за північ.
Моє мовчання нічим добрим не закінчилось. Одного весняного дня дружина прийшла і без зайвих пояснень почала збирати свої речі. Вона розповіла мені, що покохала іншого і що їх роман триває вже декілька місяців. Жити вона зі мною не хоче, а доньок забере через деякий час. Я не тримав її й просто відпустив без скандалів та зайвих сцен.
Доньки не розуміли, куди ділась мама і я просто збрехав їм, що вона у відрядженні. Я ж був переконаний, що вона скоро появиться. Але не тут то було. Женя як пішла, так пішла. Вона не телефонувала, не приходила і не дізнавалась як справи у дівчаток. На мої повідомлення не реагувала і з часом я втомився нагадувати їй про існування доньок.
Тож мені нічого не залишалось, як взяти всю відповідальність за доньок на себе. І в мене це добре вдавалось – тим паче мені допомагали мої батьки та мама Жені. Моя теща теж е розуміла, що трапилось і де її донька. Хоча їй вона написала, що все у неї добре, щоб Алла Василівна не переживала.
І от пройшов рік, Женя так і не з’явилась – ми просто жили самі по собі. В той вечір я йшов додому і помітив знайоме обличчя – це була моя колишня дружина. Виглядала вона доволі щасливою, весело спілкувалась з чоловіком і поряд була маленька дитина. Потім я зрозумів, що це їх спільний малюк.
Женя влаштувала своє життя і повністю спалила всі мости до минулого. Мені її не зрозуміти. Як можна відмовитись від власних дітей?
