Я думала, що у нас щасливий шлюб. Моя роль була куховарити та господарювати вдома, поки коханий чоловік заробляв гроші для нашої сім’ї. Але після народження сина його відношення до мене змінилося. Останнім часом він почав затримуватись на роботі. Інколи його сорочка пахла жіночими парфумами, а пояснював це тим що на ділових зустрічах, які відбуваються в після робочий час він вітався з колегою, яка так пахла. До певної пори я вірила в ці казочки. Але одна вечірка змінила все.
Коли як завжди займалась прибиранням знайшла в пальті чоловіка коробочку. Скоро мав бути День Святого Валентина, тому я надіялась, що це мій подарунок. Моя жіноча цікавість взяла верх і мені прийшлось заглянути в середину. Там була надзвичайно красива каблучка. Чоловік востаннє ще на честь народження сина подарував мені прикрасу, але це було цілих п’ять років тому. Закривши коробку я поставила її на місце та почала чекати, коли її отримаю.
Проте День Валентина минув, а подарунок не отримала. Напевне, він просто забув де воно, думала я.
Весною нас запросили на святкування ювілею керівника. На ньому були всі співробітники. Нарешті, за стільки часу я вирвалась в люди. Купивши вечірню сукню, в вечері ми поїхали в ресторан. На самому святкуванні до мене підійшла молода секретарка чоловіка. Вона люб’язно розповідала про те як захоплюється нашою сім’єю та як мені пощастило з чоловіком. Коли дівчина піднесла руку, щоб цокнутись бокалами на її пальці я побачила ту саму каблучку з коробки. В пориві істерики мені захотілось зняти її з пальця цієї лицемірки. З криком мене вивели з закладу.
Вдома я вже збирала речі чоловіка, аби він швидше вимітався з квартири, яка належала мені. Таким чином, ми розлучились. Тепер сина виховую одна.
