Я з тих дівчат, що переконані – кар’єра, самореалізація на роботі та незалежність від чоловіка саме те, до чого варто прагнути. Ще зі шкільних років у мене був план – спочатку реалізуватись як спеціаліст, а вже потім подумати про особисте життя. Тому не дивно, що ніяких серйозних стосунків я не починала, адже знала – нічого з того не вийде, а витрачати час даремно не хотілось. Спочатку я закінчила школу з «золотою медаллю», потім вступила на економічний й взялась за навчання по повній. При тому я ніколи не страждала від нестачі уваги з боку чоловіків – до мене підбивали клинці ще в школі, а в університеті й поготів. Тим паче, що я не тільки цікавилась навчанням, а ще й доглядала за собою. Мої переконання, що успішна жінка повинна бути ще й красива та доглянута. Інколи я ходила на побачення, але наші стосунки з хлопцями були не надто серйозними й якщо вони починали натякати на серйозність – я просто починала уникати зустрічей.
Це було до одного моменту, поки я не зустріла Сашу. Він відрізнявся від інших тим, що не «заглядав мені у рот» як інші та не наполягав на серйозних стосунках. Він поводився доволі стримано, демонструючи, що у нього такі погляди як у мене – спочатку варто реалізуватись у житті, а вже потім думати про одруження. І спочатку мене це влаштовувало – ми раділи таким стосункам, разом подорожували, ходили на вечірки й при цьому кожен займався своєю кар’єрою. До того ж я знайшла компанію, де почала працювати ще навчаючись на останньому курсі.
Саша часто кликав мене на родинні посиденьки, переконуючи, що це ні до чого мене не забов’язує, готував смачні вечері вдома й я частенько залишалась ночувати у нього. З часом я зрозуміла, що без Сашка мені сумно, я вже звикла до тих теплих зустрічей. До мене почали приходити думки про те, що жити разом не така вже й погана ідея й що з нього вийшов би хороший батько. І кожен раз я відганяла від себе цю думку.
Це тривало до того часу, поки я не зрозуміла, що вагітна. Для мене це було шоком – ще рано, я не готова й взагалі як сказати Сашкові. Я ж розуміла, що він теж не зрадіє цій новині, адже ми планували спочатку влаштуватись у житті, а потім народжувати дітей. Але як я помилялась. Олександр не просто спокійно відреагував, а він був безмежно щасливий, адже вже давно мріє про сім’ю. І він взагалі зізнався, що вже давно очікує того моменту, щоб я стала його дружиною. А мовчав про це бо боявся мене злякати – я ж розповідала чому в мене не складались стосунки з іншими.
Одразу як я повідомила, що вагітна Сашко дістав із тумбочки колечко. Він сказав, що купив його ще декілька місяців тому й чекав того моменту, коли зможе зробити пропозицію. Сашко хотів зробити пропозицію дещо в інший спосіб, але зізнався зараз, щоб я не подумала поганого про нього. Адже, якби він ще почекав трішки, то я б вирішила, що він одружується тільки через те, що ми станемо батьками. В той момент я розплакалась і не тому, що тепер побудова кар’єри посувається на другий план, а тому що так довго тікала від свого щастя. Сашко саме той чоловік, який мені потрібен і він просто хитро підійшов до справи – не тиснув на мене, а чекав, коли я доросту до сімейного життя. І хоч вагітність прискорила це та я зовсім не шкодую, адже тепер я зможу реалізуватись як мама та дружина, а до реалізації як професіонала я повернусь за рік.
https://text.ru/antiplagiat/61be0a3f606ee
http://banka.varenie.life/istoriya-pro-hitryj-zhenskij-gen/
