З самого дитинства мене цікавила модна індустрія. Мені завжди хотілося гортати журнали із трендами сезону, одягатися у яскравий одяг та неординарно поєднувати стиль. Однак мати за це докоряла мені. Ніхто мене не розумів.
У школі, якщо й хотілося виділятися з натовпу, доводилося приховувати свої вподобання, адже однокласники гостро на це реагували, а все тому, що я – хлопець. Так-так, мене звати Олександр і з малих літ я шив лялькам вбрання, сестра дуже цьому раділа. Мене приваблювали не спортивні костюми, як майже всіх ровесників, а сорочки та джемпери.
Коли мені виповнилося 16, я вирішив, що пора ставати собою і, поки матір не бачить, шив на її машинці нові силуети з тканин, які міг придбати з грошей, які мені давали батьки, як кишенькові. Оскільки одягати свої ж творіння я все ж не наважувався, розробляв одяг для однокласниць та подруг. Вони були в захваті.
У свої 18 років я створив свою першу колекцію вечірніх суконь. Ідея виникла ще під час уроку фізики в школі, коли вивчали промені світла та кути їхнього заломлення. Так в основі колекції стали яскраві кольори та геометричні фігури. Мені справді здалося це цікавим, якщо деталі одягу будуть виконані з трикутників, чотирикутників, які будуть переливатися на сонці. А з часом цю ідею признав не лише я.
Хоч дехто дотепер мене не розуміє, але це мій вибір, моє життя та захоплення. Я буду тим, ким повинен бути! З гордістю проживатиму свій шлях.
