Я один лиш раз справді захотіла допомогти дітям, бо мала можливість. І яка їхня дяка? Сказали, щоб більше без потреби до їхнього дому не заходила. Наче мені дуже хотілося. Та вже, як є. Не надто прикрашатиму ситуацію, бо хочу вашої справедливої оцінки. Можливо, я справді вuнна у ситуації, що склалась.
Живу я недалеко від дочки й зятя. Йти десь хвилин 5, якщо не поспішати. Щоправда в мене будинок старий вже, а у них новобудова. Взяли на виплату після весілля. А трохи батьки допомогли з обох сторін. От і живуть вже 5 років.
При цьому дочка моя, як би я її не любила і не хвалила, господиня така собі. І це з самого дитинства проявлялось. Ніколи одягу свого не складала, іграшок. Як би не привчали і не гримали на неї. Марійка все за своє.
Тепер вже минув час, у неї своя сім’я, але в характері і звичках нічого не змінилось. От нечупара й годі. Я звісно лізти в чужий дім не хотіла, але, коли була нагода, казала донці, щоб звернула увагу на дещо. Все ж перед зятем незручно. То посуду брудного купа в умивальнику стоїть, то дзеркала такі, що й не розгледиш себе, то одяг непопраний тижнями в корзині валяється, то взагалі така пилюка, ніби в старому музеї.
Та Марійці в одне вухо влетить, в інше вилетить. Не переймалась вона нічим зовсім. Минуло трохи часу. Захотіли вони в подорож.
Все-таки, медового місяця не мали. Одразу в квартиру все вкладали. Тепер же ж вирішили путівочку гарячу купити і полетіти на далекі острови.
І то досить на довго. На 14 днів. Зять дуже багато вазонів накупив дочці. Тому шкода було так все залишати. Попросили мене приходити і залишили ключі. Я спочатку не надто охоче, але погодилась. Все ж ніяких надто важливих справ не маю.
Перший раз як зайшла в ту квартиру, аж вжахнулась. Не уявляєте яке там все було занехаяне. Трохи я завагалась. Та потім вирішила.
Можливо, доні просто часу не вистачає. А я швиденько приберу і допоможу. Нічого ж поганого не хочу.
От прийшла ще два рази і впоралась. Увесь брудний одяг випрала і висушила, склала на місця. У ванні все повимивала, бо у душовій вже навіть грибок з’явився. На кухні гарно по поличках порозкладала. Цілі два дні на все мені пішло.
Окрім того, ще й попилососила і помила підлогу, пилюку стерла, навіть тюлі попрала, висушила і повісила.
На дяку не чекала, та думала, що зробила приємне. А як же ж я помилилась. Минув 14 день. Приїхали діти. Попросили зустріти.
Ось я з ними й зайшла в дім. А тут почалось найгірше. Дочка скандал жахливий влаштувала. Почала звинувачувати, що я лізу у їхні справи і взагалі поводжу себе некоректно. Відібрала одразу у мене ключі. Минуло вже 2 тижні. Зі мною зв’язку не підтримують. Я не намагаюсь миритись. Вважаю, що не зробила нічого аж такого страшного. А ви?
