Мої мама з татом poзлyчuлuся, коли я був ще зовсім малим і не пам’ятаю навіть як батько виглядав. Жили ми у старій бабусиній хаті недалеко від міста. Щоранку ми вставали зі сходом сонця, бо мама мала встигнути завезти мене в школу, потім їй на роботу. Я залишався на групу продовженого дня, а після роботи мама мене забирала і ми їхали додому.
Через пару років мама познайомилася у місті з чоловіком і вони почали зустрічатися, а згодом переїхали до нього жити. Будиночок у селі ми продали за невеликі гроші, щоб згодом купити машину.
У чоловіка була донька мого віку, від першого шлюбу. Батько її дуже балував і ні в чому не відмовляв. За всі роки, що ми жили разом спільної мови я з нею так і не знайшов, хоча ми не сварилися, просто були дуже різні.
Я закінчив школу і лишився навчатися у рідному місті, бо вступив на бюджет. А моя зведена сестра вирушила навчатися до столиці, батько взяв кредит, щоб оплачувати її навчання. Там вона і залишилася жити. Приїздила додому раз-два на рік.
Батьки жили разом вже більше десяти років, але чомусь так і не розписалися. Мабуть, ніхто не думав, що у тому є потреба, адже жили дружно, мирно та у злагоді. Я після закінчення магістратури влаштувався працювати у свій університет та ще підробляв вечорами вдома. Почав збирати собі на машину, планував, що так буде легше влаштуватися на якусь прибутковішу роботу і вже тоді планувати собі придбання власного житла.
Біда нагрянула в дім неочікувано. Батьки їздили у гості до друзів в інше місто і поверталися вночі в дощ по мокрій трасі. На зустрічній смузі хтось не упорався з керуванням і відбулося зіткнення. У страшній аварії загинули люди в обох машинах. Батьки померли на місця повідомив сестрі новину, але вона сказала, що має купу справ і може приїде на похорон. Та не з’явилася вона ні на похорон, ні на сороковини. Я все організовував сам і з горем справлявся сам.
Пройшло пів року я ледь почав оговтуватися від трагедії, як на порозі квартири з’явилася сестра. Замість привітання лише кивнула, відсунула мене в бік, не роззуваючись зайшла, окинула оком квартиру, роздратовано піджала губи й зауважила, що стан квартири середній, за дорого не продаси. На мій здивований погляд, вона помахала папірцями, які тримала у руках і сказала, що бо батьки не були розписані, а квартира записана на тата, то вона переходить їй. Робити у цьому місці їй нічого, а тому вона її виставлятиме на продаж.
Я не знаю, що мені робити, у мене немає ні власного житла, ні прибуткової роботи, є лише трохи заощаджень, які збирав на машину, спробую якось перебитися перший час. Шкода, що зведена сестра виявилася такою непорядною людиною.
