У нас з чоловіком єдина дочка. Думали, що чим більше вкладатимемо, тим більше вдячності отримаємо. Адже, заради кого ще нам працювати і тішитись. Та не так сталось як гадалось. Самі ж потрапили у свою яму. З Аліною тепер не спілкуємось, а чоловік взагалі бачити її не хоче. І мені каже, щоб не була надто доброю, як раніше.
Не можу сказати, що розсварились на грошах чи майні. Це просто приводом стало, а причина – невдячність і характер. Ось все зараз розповім.
Наша дочка дуже добре закінчила школу та університет. Навчалась на бюджеті. Ми з чоловіком мали заощадження і хороші прибутки. Тож зекономлені гроші на навчанні вклали в житло. Подарували на 21-ий день народження дитині квартиру в центрі міста. До того ж двокімнатну і зі зробленим ремонтом.
Заїжджай і насолоджуйся одним словом. Та от робота і доходи в Аліни довший час були нестабільні й низькі. Ми постійно допомагали. В житло все потрібне вкладали самі: і в меблі, і в техніку, і навіть в побутові дрібниці. Комунальні так само оплачували.. Донька лише жила і їсти собі купляла.
Довший час ходила неодружена. Коли привела зятя, їй вже виповнилось 30, а Дмитру 32. Ми звісно тішились, що дочка врешті сама не залишиться. Бізнес наш трішки ослаб, тому економія якраз була б. А донька вже з чоловіком можуть самі себе повністю забезпечити. Все-таки, чоловік вже дорослий, та й вона немаленька.
Але не так сталось, як гадалось. Вони й далі жили практично за наш рахунок. Казали, що відкладають на каляску та ліжечко і решту гаджетів для майбутньої дитини. А комунальні знову ж таки оплачувати повинні були ми. Так минув ще рік. Ми терпіли з чоловіком, сваритись і ображатись не хотіли.
От одного разу, коли донька вже народила, сказала, що мусить побігти у поліклініку і попросила мене приглянути за онучкою. Я звісно ж не хотіла відмовлятись.
Та от коли прийшла, зять не почув. Він саме на роботу збирався і чекав на мене. Дочки вже не було, а Дмитро зі своєю мамою по телефону розмовляв.
Вона, до слова, нічим ніколи не допомагала їм зовсім. Навіть зі святами не вітала не те, що дітей, а й єдину онучку. Та це я аж тепер так злюсь, раніше старалась не звертати уваги. Та от… Дмитро своїй мамі на мене жалівся. І то неаргументовано, з різними кличками. Мовляв, я і скупа, і хитра, і всюди лізу куди не треба.
Я після цього обернулась і так пішла, як і прийшла. Дочка мені дзвонила, та я слухавку не брала. Коли чоловік дізнався, то про все розповів дочці, та вона стала на сторону чоловіка. Тепер ми зовсім не фінансуємо сім’ю дочки. І не спілкуємось теж.
