Зі Степаном нас зв’язала дуже захоплива історія. Ми були знайомі все життя, ще з малечку. Були сусідами. В дитинстві часто грались разом, коли підросли то гуляли в одній компанії. Я сприймала його як брата, не більше.
В підлітковому віці я почала зустрічатись з хлопцем. Він був другом Степана. Все було добре, але я помітила що Степан завжди старався нас посварити, наговорював мені на нього. Мені тоді здалось це дивним – але подумала ну просто по дружньому ревнує.
Згодом вияснилось що все ж не по дружньому.
Я вже і не згадаю як це сталося, але Степану вдалось і він відбив мене від того хлопця. Тим самим втративши друга. Так ми й почали наші стосунки.
Зараз здається неймовірним те, як звичайна підліткова закоханість переросла у 25 років шлюбу.
Сім’я у нас була звичайнісінька. Чоловік на роботі цілий день, я займалась домом. Потім вагітніла раз за разом.
Так у нас вийшло що народили ми трьох прекрасних діток.
У нас не було захмарних багатств, але і не бідували. Степан завжди старався для нас, щоб ми ні в чому не потребували. Як би йому важко не було. За це я його дуже поважала.
Та й у нас в сім’ї завжди були теплі стосунки. Ніколи за всі роки не було якихось великих сварок.
Так і минуло 25 років. Діти повиростали, пороз’їжджались. Залишились ми самі.
Здавалось що все добре. Але чоловік чомусь постійно затримувався на роботі. Я відчула що Він віддаляється від мене. Була якась тривога в середині. Я не розуміла чому.
Згодом викрилась правда. На все моє небажання вірити в це, але неодноразово спільні знайомі розказували мені, що бачили Степана з якоюсь жінкою.
Я була шокована.
Вирішила поговорити з чоловіком – сподівалась він мені пояснить, що це злі язики хочуть їх посварити.
Того дня Степан прийшов з роботи, ми за вечерею поговорили, він у всьому зізнався. Я не знала що мені робити, але не хотіла втрачати коханого. Запропонувала навіть щоб це все забути як страшний сон, обіцяла що пробачу чоловікові та не триматиму на нього зла. На що Степан просто мовчав.
Я сподівалась що він обдумує сказане мною – але на жаль він вже знав що робитиме. Спокійно зібрав речі та пішов.
У мене просто світ перевернувся.
Він щось ще казав, але я вже не слухала. Просто перекреслив всі 25 років щасливого шлюбу.
Я віддала йому всю себе, а у відповідь таке..
Наче страшний сон. Нікому не побажаю відчути це на собі.
Рік я не спілкувалась ні з ким, мене навідували лише діти які повністю мене підтримували. Я просто тоді не хотіла жити.
Потім я неначе ожила. В один день просто сказала собі “досить!”.
Приходила до тями. По чутках знала що Степан живе з цією жінкою. Та старалась не взнавати детально, але ця тема була мені не приємна.
Я жила для себе та своїх дітей.
Одного звичайного дня мені постукали. Подумала, що це хтось з дітей прийшов провідати. Але ні, я відчинила і заклякла… У дверях стояв Степан! З оберемком квітів.
В цей момент я нічого вже не розуміла.
Він довго вибачався, зі сльозами на очах говорив що усвідомив свою помилку, просився назад.
Я стояла і нічого не могла промовити, адже я його ще тоді пробачила. Але і не надіялась на повернення – змирилась, що на старості літ залишилась сама.
Коли розповіла дітям – вони також були шоковані таким вчинком батька. Але в наші стосунки не лізли, тому просто пораділи за мене, адже побачили на моєму обличчі посмішку якої вже давно там не було.
Ми знову почали жити разом, і тепер я заново рахую скільки ми одружені. Скоро буде три роки.
Ніколи не подумала б що з нами таке може трапитись! Але вірю, що все в цьому житті дається нам не просто так. І це випробування ми пройшли.
