Ми з батьками жили разом, у нас все було чудово, доки вони не вирішили, що більше не люблять одне одного і захотіли розлучитись. Мені тоді було 15 років, і ця подія мене дуже розчарувала та засмутила. Я не знала, що робити, адже і маму і тата любила завжди однаково, і тепер мені довелось обирати між ними.
Лишилась жити я з мамою, але з татом також бачилась доволі часто. Мені було сумно від того, що вже ніколи не вийде повернути того, що було колись: наші прогулянки, спільні поїздки до лісу, на озера, вечірні настільні ігри, але я нічого не могла зробити із цим…
Так пройшло близько двох років кількох зустрічей в тиждень з батьком, та життя із мамою, доки я не дізналась, що моя мати знайшла собі нового хлопця. Тоді вона привела його до нас додому та познайомила: “Знайомся, доню, це мій хлопець Петро.” – тоді вона посміхалась і я розуміла, що він дуже близький їй, інакше вона б нас просто не представила одне одному, та я все ж надіялась, що вони розійдуться. Мені й в голову не могло прийти, що Петро зробить мамі пропозицію…
Ця подія мене дуже обурила, адже весь цей час я сподівалась, що мої батьки все ж помиряться, зрозуміють, що кохають одне одного, і ми почнемо жити звичним для нас життям.
На пропозицію Петра мама погодилась, і я просто занепала духом, зрозумівши, що нічого вже не повернеш.
Наречений матері дуже дратував мене, бо поводив себе так, наче він тут хазяїн, хоча це зовсім не так. Мама зовсім не звертала на мене уваги, тому я вирішила, що краще вже я піду жити до свого батька.
Моєму здивуванню не було меж, коли я дізналась, що тато також зібрався одружуватися. Вони це робитимуть практично одночасно. Невже він не збирався сказати мені про це раніше? Чому він не порадився зі мною, як і мама? Тоді в мене було таке враження, наче я нікому не потрібна дитина, яка всім заважатиме.
Майже два місяці я ходила розчарована та сумна, адже розуміла, що коли вони створять нові сім’ї, то я залишусь самотньою, і без обох батьків. Та згодом я почала помічати, як добре до мене ставиться Петро: він приносив мені майже щовечора морозиво, допомагав розібратись із біологією, яку я просто ненавиджу, дивився зі мною улюблені програми…
А згодом і нова дружина тата Надія почала кликати мене до них на вечері, ходити зі мною в кіно. Тоді я зрозуміла, що не втратила своїх батьків, а знайшла ще двох і тепер у мене їх четверо…
