Сергій був затятим нумізматом — жодна копійчина не проходила повз його руки, не розглянутою. Йому подобалась ця справа, і він навчав свого сина цьому. Розповідав, як зрозуміти чи рідкісна та чи інша копійка, чим кожна з них цінується.
Коли Максимко був малим, то завжди уважно слухав тата, проводив із ним вечори, вивчаючи копійки, забираючи решту в магазині, біг додому, аби батько подивився чи є там якісь хороші екземпляри для його колекції. Це дуже тішило Сергія, адже нумізматизм він також перейняв від свого тата, і велика частина його колекції — це надбання його батька.
Коли Максим став дорослішим, він почав спілкуватись із поганими компаніями, вживати багато алкоголю, та батьки його думали, що все це минеться, адже він молодий, і йому просто хочеться погуляти.
Йшов час, син дорослішав, але його пияцтво увійшло у звичку. Його гарне молоде лице стало марніти, його єдиною метою та бажанням стала випивка. Батьки бачили це, та хотіли допомогти Максиму, однак всі їхні намагання були марними.
Його возили в клініки, які не допомагали, до ворожок, екстрасенсів та бабок, які молитвами відганяють нечистого від людини, але все марно — дитина Сергія віддавала всі свої сили та здоров’я алкоголю.
Через всі ці переживання мати Максима стала хворіти, та незабаром померла від ускладнень на серце. Сергій ж не полишав надій вилікувати сина, адже не міг дивитись на те, як його дитина на очах вбивaє себе.
Та через якийсь час батько став також хворіти, переживання з’їдали його зсередини, і він постав перед Богом.
І тоді Максим, який до цього брав гроші у батьків на випивку, не мав більше за що пити. Тоді йому в очі впали обережно складені на поличці альбоми з батьковими та дідовими монетами. Одну за одною він виносив їх з дому, та продавав за копійки, аби тільки влити в себе чергову дозу алкоголю, без якого він більше не міг існувати.
Отак справа діда, а згодом і батька зникла за кілька тижнів, наче ніколи нічого й не було. Все, що вони вкладали в неї: сили, бажання, гроші, захоплення — випарувались в історії цієї родини.
