Надія та Олександр — чудове подружжя, яке прожило разом близько 23 років. Одружились вони відразу після повноліття, і через рік народили первістка. Згодом, за рік, у них народились близнята, і вони жили, як у Бога за пазухою.
Друзі Олександра заздрили чоловіку, адже його жінка — нереальна красуня. Надя завжди була розумницею та найпопулярнішою дівчиною школи. Кожен із них хотів бачити біля себе таку дружину, але так пощастило лише Сашку.
Надія знала собі ціну, вона була дуже зваженою та інтелігентною, тому й обирала собі такого ж чоловіка. Звичайно, Олександр доглядав за нею ще з п’ятнадцяти років. Він носив їй портфеля додому, згодом цукерки до школи, а пізніше вже й квіти та гостинці. Довго дівчина не звертала уваги, але одного дня її серце відтануло, і вона зрозуміла, що також кохає Сашка.
Сімейне життя у них складалось чудово, оскільки Олександр ніколи не перекладав всі хатні обов’язки на плечі дружини, навпаки, намагався зробити сам якнайбільше, аби його кохана не почувалась змученою. Саме тому Надія мала завжди час, аби доглянути за собою, і мала вигляд на всі сто, в той час, як друзі Сашка лише відпочивали та змушували своїх жінок сидіти вдома, готуючи і прибираючи у квартирі.
Одного дня Олександр відчув щось недобре: десь в середині тіла щось заболіло. Згодом він відчув якийсь холод зі сторони коханої. Вони багато розмовляли, але Надія говорила, що все добре, просто трошки зле їй зараз, тому вона так себе поводить, та чоловік не вірив жінці до кінця.
Тоді він прослідкував, що вона постійно затримується в магазині, то в салоні краси довго сидить. Раніше він вірив, що всі процедури для краси тривають довго — від ранку до вечора, але щось його змусило засумніватись.
Він вирішив, що варто прослідкувати куди йде його дружина ввечері, і завдяки цьому дізнався, що не в магазині вона так довго буває, а зустрічається з якимось чоловіком у кафе. Там вони пили каву, обіймались та розмовляли, а серце Олександра закололо від болю.
Свою дружину він кохає понад усе на світі, а вона чинить із ним так…
Він рішуче зайшов у кафе, підійшов до столу, де сиділа його дружина, і вдарив її супутника в лице, а Надію, схопивши за руку, потягнув додому. Всю дорогу жінка виправдовувалась, плакала, просила зупинитись, але Сашко був дуже злим.
Вдома вони довго говорили, розбирались, але не договорились ні про що. Так і лягли спати. Пройшло кілька днів, коли подружжя не говорило між собою. Надія готувала йому їсти найкращі та улюблені страви чоловіка, але він ніяк не міг зрозуміти причину такого вчинку жінки.
Їхні діти були вже дорослі, і на той час вже не жили з батьками, тому жінка дозволяла собі не стримувати своїх емоцій та просити в коханого пробачення що є сил. Йшов час, і Олександр ставав менш суворим до дружини, а згодом і зовсім пробачив, але Надії щось було не те.
Тоді вона посадила перед собою чоловіка та сказала: “Пробач, напевно, я тебе більше не кохаю, і не хочу жити тут із тобою. Діти наші вже не живуть із нами, тому я не зобов’язана зберігати наші стосунки. Вибач.”
Надія зібрала речі і пішла з дому, залишивши чоловіка одного. Вона покинула Сашка, хоч той так кохає свою дружину, що був готовий навіть вибачити зраду.
Тепер він сидить у тихій квартирі, і не знає куди йому рухатись далі. Без Надії його життя стало пустим…
