Моя подруга Аліна виховувалась у дуже суворій сім’ї. Мама з батьком контролювали кожен її крок, до 11 класу водили її до школи та навіть перевіряли уроки. Коли всі підлітки гуляли, дівчина сиділа вдома та займалась додатковими заняттями. В принципі, я у неї була єдиною подругою, яку одобрили її батьки. І то, лише через те, що ми сусіди та вони у добрих стосунках з моїми мамою та татом.
Ми з нею навіть не гуляли, просто сиділи в її кімнаті. Аліна розповідала, що дуже хотіла б мати звичайну сім’ю, без такого тотального контролю. Все мріяла як досягне повноліття, поступить в університет і з`їде від батьків. Але це було лише мрією – вони б нізащо не дозволили їй жити окремо.
Аліна завжди ділилась зі мною всім своїми секретами, так одного разу я дізналась, що вона закохалась в одного хлопця. Він був на 2 роки старший від нас і також проявляв симпатію до подруги. Звісно, про це дівчина навіть і не думала розповідати батькам. дуже вже боялась їхньої реакції.
Коли Аліна почала зустрічатись з Михайлом, це було дуже важко приховати, тому мама з татом все ж довідались і суворо заборонили доньці бачитись з хлопцем. Мовляв, рано ще, після університету думатиме про кохання, а зараз потрібно повністю віддаватись навчанню.
Та в цьому випадку дівчина з ними була не згідна, тому продовжувала спілкуватись з Михайлом. Якось навіть втекла з ним на дискотеку, тільки дорогою назад вони потрапили в аварію й Аліна опинилась в лікарні. Батькам одразу про це повідомили та вони миттю приїхали.
Дякувати Богу, з донькою все було в порядку, але вони не на жарт злякались. На диво, в цей день не було ніяких моралей і відчитувань. Не знаю, що на них вплинуло, чи то страх за життя доньки, чи ще щось, але нарешті до них дійшла проста істина – чим більше заборон, тим більше спокуса їх порушити.
З того часу в їхній сім’ї все змінилось – більше не було заборон, лише розмови та компроміси.
