Коли ми з моєю дівчиною зустрілись та почали жити разом, то обговорили все до дрібниць – як ведемо господарство, про спільний бюджет та, навіть, те хто і коли може до нас приходити у гості. Ви не подумайте, що я ханжа, але не хочеться повернутись з роботи втомленим, а у квартирі повно чужих людей. І Оля ніби й була згідна зі мною та щось пішло не так.
Повертаюсь я додому одного суботнього вечора і застаю у нас в квартирі маму Олі, яка спокійно собі поводиться як господиня. Олі десь не було, а жінка і прибирає, і готує і ще й увімкнула на повний звук, яку слізливу мелодраму– фільми, які я терпіти не можу. В той момент я змовчав і просто привітався.
– Добрий день, Анно Павлівно, а де Оля? Що вона мене не попередила, що ви приїдете? – стримано говорю.
– Оля ще на роботі. Та вона й не знає, що я є – вирішила зробити сюрприз, – відповіла мама моєї дівчини.
– А як ви потрапили до квартири?
– Та в мене ключ був. Ви ж якось їхали на море і я доглядала за вашим котом – от зробила собі дублікат на всякий випадок.
В той момент я був ошелешений такою наглістю – зробити ключ від нашої квартири і не сказати нам про це. Я вже зібрався щось відповісти на це Анні Павлівни, як додому прийшла Оля.
– О, мамо, а що ти тут робиш?
– Доню, вирішила приїхати до вас у гості – маю справи у місті, то декілька днів поживу у вас. З села мені доїжджати трохи важко та й навіщо, якщо можна у вас зупинитись. Я тут вам ще й їжі домашньої привезла.
Оля подивилась на мене і зрозуміла, що я не дуже радий такій новині. Вона поглядом попросила мене стриматись і потерпіти. І хоч мені було складно це зробити – та я «проковтнув» свою злість і пішов до своєї кімнати. Вирішив, що день-два потерплю, але Олі скажу все, що я про це думаю.
Цілий вечір я не виходив з кімнати й сидів за комп’ютером – майбутня теща мені, в принципі, не дуже заважала. Вона наготувала смачної вечері й пліткувала з донькою. Та недовгою була моя радість.
Зранку я прокинувся від звуку пилососу та шуму – на годиннику була тільки шоста ранку. Вийшовши з кімнати я побачив картину – Анна Павлівна вирішила зробити генеральне прибирання. На моє зауваження, що зараз занадто рано вона пояснила ,що звикла вставати удосвіта і нічого страшного не станеться, якщо і я вже прокинусь і допоможу їй пересунути шафи – їй не подобається те, як у нас стоять меблі. Коли я сказав ,що робити цього не буду, то вислухав тираду від жінки:
– Артеме, а як ти збираєшся нам допомагати ,коли одружишся з Олею? Ти що думаєш, що відсидишся вдома? Не вийде ,бо у нас великий город і тобі ще доведеться там попрацювати.
– Вибачте, але я достатньо заробляю, щоб придбати собі все необхідне й в мене нема ні часу, ні бажання працювати на городі.
– Ой, що ж то ти такий лінивий? Нічого, я тебе швидко навчу як то має бути – ти ще подякуєш мені.
Я розізлився і пішов розмовляти з Олею. Сказав, щоб вона поговорила з мамою, бо я можу не витримати і наговорити зайвого. Оля пообіцяла мені все вирішити й на тому зупинились.
Близько обіду Анна Павлівна вирішила сказати головну ціль свого візиту – вона хотіла, щоб донька дала їй кругленьку суму. Спочатку я вирішив, а раптом це на щось важливе – може варто допомогти, якщо мама Олі обіцяє повернути гроші. Все ж таки вона просила не тисячу гривень, а декілька тисяч доларів.
Як виявилось гроші їй потрібні для старшої доньки в якої вже є четверо дітей й вона хоче придбати авто. Жінка знає, що у сестри є гроші й вирішила підмовити маму, щоб та виманила їх у Олі – навіть не позичила.
Тут я вже не витримав і сказав Анні Павлівні, що їй пора їхати і грошей вона не отримає. Оля хотіла щось заперечити, але я сказав, що якщо їй щось не подобається, то теж може збирати речі. Моя дівчина вирішила не роздувати конфлікт та поговоривши з мамою, залишилась дома. Майбутня теща все зрозуміла і поїхала додому без грошей – зате тепер знала, що я не дозволю сісти собі на голову.
