Нещодавно я придбала нову квартиру, де зробила стильний та сучасний ремонт і тому не дуже хотіла тягти старі меблі та непотрібний одяг до нового дому. Це тільки буде накопичення зайвого та й не все буде гарно виглядати в новому інтер’єрі.
Тож перебравши свої речі я відклала одяг, книги, посуд, кухонний гарнітур та велику шафу – все це було зайвим у новому житті. Викидати мені ці речі було шкода, бо вони ще були в хорошому стані, а продавати не вмію – от не щастить мені з цим, хоч я не раз вже пробували. І щоб не витрачати ні час, ні сили я вирішила віддати все це тим людям, яким це знадобиться. Я зробила оголошення в соцмережах і вже за годину на нього відповіла одна жінка – розповіла, що живе за містом в старенькому будинку з дітками і що вона б хотіла забрати все собі. Звісно, я погодилась. Я не сподівалась так швидко позбутись непотрібних мені речей.
З Оксаною, так звали ту жінку, ми домовились про те, що за два дні вона приїде з родичем і все забере. Я була не проти – зраділа, що можу допомогти тим, хто потребує. І спокійно стала чекати зустрічі.
В суботу жінка, як і обіцяла, приїхала за речами. Поводилась вона доволі стримано, але постійно дякувала мені і бідкалась про своє важке життя. Я ще більше розчулилась і зібрала невеличку сумку з продуктами для її діток, яких у неї, як вона сказала, аж шестеро. Ми поговорили і вже за півгодини Оксана поїхала, а я залишилась з надією, що допомогла людині.
І все б нічого, якби за тиждень я не побачила всі свої речі на сайті продажів – і суми там стояли кругленькі. Я залишила коментар під публікацією, що так некрасиво робити, а вже за годину мені відповіла одна жінка і сказала, що ця ж жінка продала те, що вона їй віддала. Ми розговорились і вияснилось, що Оксана шахрайка, яка забирає речі у людей та перепродує. Вона всім розповідає різні версії – комусь казала, що у неї двоє дітей, комусь, що старенька мама, яка потребує лікування, комусь, що доглядає брата.
В той момент я дуже розчарувалась у людях. Звісно, я ж не поїду тепер відбирати шафу чи одяг, але настільки мені стало неприємно – як я могла так повірити незнайомій людині. І їй не соромно так обманювати? А ці речі ж могли забрати ті, хто справді потребує їх. І як тепер довіряти людям?
