Так чекали онука, що аж вирішили повністю ігн0рувати його появу.

Моя мама трішки специфічна людина. В неї є своє правила і вона щиро вірить в те, що всі повинні їм слідувати. Батько якийсь час намагався боротись, протистояти та бути головою в сім’ї, але мама швидко прогнула його під себе. Що вже говорити про нас з сестрою, ми й слова зайвого сказати не могли.

Хоч скоріш у мами таке ставлення було лише до чоловіків, бо до моєї сестри Марини було поблажливіше ставлення. Можливо тому, що мама завжди хотіла доньку, а можливо й тому, що Марина молодша. Відповідь на це своє питання я так і не дізнався.

Так і пройшло наш дитинство, тоді ми виросли, здобули освіту та створювали власні сім’ї. Батьки залишились самі, а ми час від часу навідували їх. А незабаром з дружиною повідомили їм, що ті стануть бабусею і дідусем. Сестра на той час вже була вагітна й от-от мала народити.

А батьки все раділи, що у них появиться одразу два онуки. Уявляли, як гратимуться з ними та проводитимуть час. Але плани та реальність не збігалися. Ні, з появою першого онука від Марини, вони й справді багато часу йому приділяли – купляли подарунки та забавляли. А от коли прийшов час народжувати моїй дружині, всі кудись поділися.

Навіть в пологовий на виписку не приїхали. Мама лиш подзвонила, привітала і повідомила про якісь надважливі справи, через яких їх не буде. Обіцяла на днях заглянути до онука і кинула слухавку. Проте, ні на наступний день, ні через тиждень батьки не з’явились.

Тому ми вирішили самі до них заглянути, але там їх не застали. Згодом виявилось, що в цей час батьки гуляли в парку з Мариною та її сином. Звісно, стало обідно, що до нас заглянути у них немає часу, а для сестри та її сім’ї завжди час є.

Вирішив поговорити з мамою про це, бо якщо вони так сильно не хочуть навіть познайомитись з власним онуком, то навіщо я буду постійно це нав’язувати? Тоді мама сказала, що наш син все одно ще нічого не розуміє, тому нема чого поспішати.

Під час цієї розмови я зробив для себе важливі висновки й пообіцяв ніколи та не вчиняти зі своїми дітьми. Ну хіба ж можна так по різному ставитись до своїх дітей та онуків?

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Так чекали онука, що аж вирішили повністю ігн0рувати його появу.
Червоний камiнь
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.